Це було майже півстоліття тому, точніше — влітку 1972-го. Одного погожого дня біля нещодавно збудованого у Рівному центрального гастроному вишикувалась довжелезна черга метрів на п’ятдесят, яка щораз лише зростала. Аби дізнатися, за чим ці люди стоять, слід було пробратися до запасних дверей, куди вела черга, але там було не проштовхнутися.
Із місива спітнілих людських тіл періодично виповзали щасливі володарі покупки — рибних консервів «Сєльдь в желє», які вони купували оберемками. Тоді я мешкав не в центрі, тому не знаю, коли це все закінчилося. Тому досі не знаю, що ж було такого цінного у тій рибній консерві, чим вона була ліпша за сайру, ставриду, скумбрію, сардину чи кільку, яких тоді було у магазинах скільки завгодно — хоч в олії, хоч у томаті, хоч у власному соку. Вдруге і востаннє я зустрівся із тою консервою за кілька місяців вдома у приятеля під час пошуку чим то його закусити. У кутку порожнього холодильника притулилося кілька банок того скарбу, за яким влітку народ душився у чергах. Взяли, відкрили, з’їли — нічого особливого. Я так би і забув той чудернацький феномен, якби не масове скуповування народом по усьому світу туалетного паперу. Упродовж життя не раз доводилося спостерігати за поведінкою наляканої невідомим майбутнім публіки. Та ще й старі люди розповідали, як колись з полиць магазинів змітали сіль, сірники, мило… У цьому була логіка — без солі, мила чи сірників життя набагато менш комфортне. Був час, коли народ скуповував цигарки, горілку, борошно та крупу. Теж питань немає — запасатись харчами та сушити сухарі на чорний день люди звикли століттями. І тут раптом туалетний папір у рулонах! У чому його унікальна цінність та незамінність? Чим загрожує кожному із нас і суспільству в цілому відсутність туалетного паперу? Відповідаю — нічим! Я особисто уперше побачив цей рулон у тому ж 1972-му — його привіз із Німеччини батько однокласника, який там служив. Привіз як сувенір, як ілюстрацію європейського способу життя. Та повернемось у день сьогоднішній, коли ніхто не знає, чим все закінчиться. Хто мені скаже, чим може допомогти в надзвичайних умовах зайвий рулон того самого паперу? Звісно, я міг би запитати про це у людей, які тягнуть тепер ці рулони із магазинів. Але не буду цього робити. Бо знаю, що у відповідь на мене глянуть скляними очима і смертельно образяться. Приблизно так само, як ті, хто голосував за «зелених», коли їх тепер запитуєш, чи виправдалися їхні надії. Так поводяться всі, хто чомусь робить відверті дурниці услід за іншими — всі побігли і я за ними… Тому я краще порадію за виробників та продавців тих рулонів — нарешті на їхню вулицю прийшло свято, нарешті мільйони людей почали думати не про те, як купити за останні гроші нову модель айфона, а про те… А про що думають скуповувачі туалетного паперу? Чим саме думають? Чи думають взагалі? Дуже хочу сподіватися, що нам не дуже довго чекати того часу, коли ми всі будемо сміятися над тими рулонами, як сміялися колись давно над консервами «Сєльдь в желє». А може, й не будемо: серйозна ж справа — рулони! Із важливим органом пов’язана!