Дорослі не дуже цікавляться життям підлітків. Аби здорові були, до школи ходили, не бешкетували занадто… Чим живуть ці діти? Що їм цікаво? Хто для них авторитет? Зі свого дитячого досвіду знаю точно, що навіть якби мене у 12 років запитали про це, я не сказав би правди.
Тому що світ дітей, які стають дорослими, зовсім інший. Діти після 10-12 років не визнають офіційних авторитетів і шукають своїх. Так було завжди, і так є тепер. На щастя, підлітки нині мають переносні аудіопрогравачі, завдяки яким час від часу ощасливлюють тих, хто поруч, своїми музичними, точніше, поетичними уподобаннями. Сучасні українські підлітки масово слухають і частково знають напам’ять російськомовні пісні у стилі «реп», переповнені так званою ненормативною лексикою. Діти чомусь зовсім не зважають на часткову українізацію офіційної естради, якою так хизується «чесна влада». Чому так? Чому наші діти, що навчаються в українських школах із суцільно патріотичними педагогами, носять вишиванки та співають гімн, тримаючи руку на серці, у вільний час розважаються русскім репом із матюками? Тому що ці діти — чисті! Вони інстинктом відчувають усю брехливість і лицемірство дорослих. Розуміють, що дорослі все брешуть! І тому шукають альтернативу цій брехні. Альтернативу, яка дала б їм відповіді на запитання, які виникають у всіх після 12 років. Чи погано це? Не знаю. Знаю, що ми у такому віці були такими самими. Пригадую, як не міг вивчити заданого у школі вірша, зате блатні пісні, що співали трохи старші за мене хлопці, запам’ятовував з першого разу і пам’ятаю досі. Жодного разу в нашій дитячій компанії ніхто не заспівав «офіційної» пісні, а коли з’явилися магнітофони, ніхто на ті магнітофони не записував того, що звучало по радіо і телебаченню або виконувалось на публічних концертах. Тож нічого за півстоліття насправді не змінилося. І нема чого непокоїтися з приводу російськомовності отого дитячого репу. Бо іноземна мова — це теж протест! Протест дітей проти фальшивої українізації. Що з тих дітей буде? Гадаю, що вони будуть принаймні не гірші за нас, а скоріше за все — кращі. Дитинство закінчиться, діти потроху навчаться брехати і приховувати свої думки. Хтось робитиме це краще, хтось гірше. Коротше, стануть такими, як ми тепер. І саме в цьому, як на мене, найбільша проблема. А не у дитячому репі з матюками.
Микола НЕСЕНЮК.
