Статистика свідчить, що кожен громадянин Сполучених Штатів Америки є членом щонайменше трьох громадських організацій. Насправді — набагато більше, бо статистика враховує усіх без винятку, навіть немовлят. Втім, не виключено, що у тих американців людина із самого народження вже стає учасником тої чи іншої асоціації, союзу чи об'єднання, що, власне, одне й те саме.
Статистика свідчить, що кожен громадянин Сполучених Штатів Америки є членом щонайменше трьох громадських організацій. Насправді — набагато більше, бо статистика враховує усіх без винятку, навіть немовлят. Втім, не виключено, що у тих американців людина із самого народження вже стає учасником тої чи іншої асоціації, союзу чи об'єднання, що, власне, одне й те саме. Ми теж колись усі як один були членами громадських організацій. Ті, кому за сорок, пам'ятають, як у них збирали по п'ять копійок на внески до організації спасіння потопаючих, до Червоного Хреста та ще кількох контор, назви яких забув. Справді, тоді п'ять копійок були не гроші, власне, як і тепер. Це для окремої людини. А якщо з усіх зібрати? Пригадую, як ледве навчившись арифметики, я порахував, якщо з кожного жителя міста, яких тоді було сто тисяч, зібрати по копійці, то вийшла б тисяча рублів, яка здавалася мені тоді шаленими грошима. Тепер нові часи. Тепер усіляких асоціацій у нас скільки завгодно. Поки що менше, ніж у Америці, але ми її швидко наздоганяємо. Навіщо нам ці асоціації? Одразу й не скажеш. Наприклад, асоціація платників податків — дуже цікаво виглядає. Інтригуюче. Про організацію неплатників поки що не чув, але думаю, що бажаючих вступити до неї було б набагато більше, ніж до платників. Або навпаки. Тому що не платити за щось ми звикли особисто. Хоча б у тролейбусі за проїзд. А тим, хто платить, давно слід було б організуватися в асоціацію, видати собі членські квитки і показувати їх контролерам замість квитків за проїзд. Ще є в нас асоціація власників зброї. Може, вступити? Зброї не маю, та хіба це перешкода? Тим більше, що у назві тої асоціації не сказано, якої саме зброї треба бути власником. А за інформацією міліції, зброєю, причому смертельною, у нас може бути що завгодно. Від сокири чи каменюки до міжміської маршрутки. А може, свою асоціацію заснувати? Скажімо, асоціацію споживачів води. Чи асоціацію українців, дихаючих повітрям? Звісно, якщо таких ще немає. Та навіть якщо немає, то можна заснувати ще одну. Стати її президентом і представлятися потім, називаючи спочатку своє ім'я і прізвище, а потім титул. Жодного обману, а повагу викликає. Щоправда, не у всіх. Є окрема група недовірливих. Психіатрами називається. Кажуть, що від такого лікувати треба. А я візьму і в асоціацію психіатрів вступлю! Добровільно. Може, тоді мені довідку дадуть. З неї, до речі, усе і почалося. Попросили мене в одному місці, не скажу в якому, таку довідку принести. Ось і хвилююсь перед тим, як до того психіатра йти.
