У далекі вже радянські часи поміж людей ходила байка про те, що коли раптом оголосять, що завтра усіх вішатимуть, у людей виникне лише одне запитання — чи брати із собою зашморги, чи їх видадуть на місці? Ми розуміли тоді, що це певне перебільшення, а байка лише нагадує про нашу споконвічну покірливість, про готовність виконати будь-який наказ "згори", навіть коли він буде усім на шкоду. Тепер же мені здається, що жодного перебільшення у тій байці насправді не було. Той, хто її вигадав, а у кожної байки чи анекдоту є автор, дуже глибоко розумів наш національний характер.
У далекі вже радянські часи поміж людей ходила байка про те, що коли раптом оголосять, що завтра усіх вішатимуть, у людей виникне лише одне запитання — чи брати із собою зашморги, чи їх видадуть на місці? Ми розуміли тоді, що це певне перебільшення, а байка лише нагадує про нашу споконвічну покірливість, про готовність виконати будь-який наказ "згори", навіть коли він буде усім на шкоду. Тепер же мені здається, що жодного перебільшення у тій байці насправді не було. Той, хто її вигадав, а у кожної байки чи анекдоту є автор, дуже глибоко розумів наш національний характер. Наше бажання за будь-яких обставин відсидітися тихо, розраховуючи, що "пронесе". Бо ж у кожного з нас є певний прихований запас на "чорний день", з яким ми сподіваємось перебути скрутні часи, коли такі настануть. Згадав я стару байку не просто так, а у зв'язку із вшануванням жертв Голодомору, яке пройшло загалом непоміченим і справжнього відгуку у більшості людей не знайшло. Бо ж і у ті страшні часи наші співвітчизники так само думали відсидітися із запасом, не передбачивши, що цей запас у них відберуть. Багато хто задається нині питанням — а що було б у 1933-му, якби народ повстав проти влади, яка прирекла його на голодну смерть? І знаходить відповідь — повставати слід було раніше, коли влада ще не була такою сильною, а люди ще не були розрізнені та могли об'єднатися на свій захист. Чи можливий був штучний голод, наприклад, у Греції, Іспанії, Португалії чи Італії? Подивіться останні новини з-за кордону. Там люди чи не щодня виходять на масові протести, захищаючи свої зарплати та пенсії, не дозволяючи владі вирішувати свої проблеми за рахунок народу. Влада мусить із цим рахуватися. Днями Євросоюз знову списав Греції ще один багатомільярдний борг і дав грошей на пенсії та зарплатню. А куди б той Євросоюз подівся, коли уся Греція буквально палала протестами? Те ж саме відбувається в інших охоплених кризою країнах. Навіть у Єгипті народ влаштував новий Майдан, щойно нова влада почала нехтувати вимогами Майдану попереднього. А що у нас? Ціни зростають, жити стає гірше, нахабство та сваволя влади ростуть із кожним днем. Вже й на долари наші намагаються зазіхнути, погрожуючи додатковим податком. А примусового забирання валюти не хочете? Нагадаю, що таке вже було на рубежі 20-30-х років минулого століття. Перечитайте "Золоте теля" Ільфа та Петрова, там про це написано. Тоді спочатку у людей забрали валюту, потім землю і худобу, а потім і хліб, після чого і настав голод. Хто сьогодні захистить наші права і нашу власність в разі чого? Отой боксер, який після виборів замість того, щоб боротися проти влади, планує новий бій за звання чемпіона світу? Чи, може, той "націоналіст" із здоровенною щелепою і лобом у три сантиметри, за нікому не відомого кандидата від якого, мов ті телята, масово проголосували "національно свідомі" виборці нашого міста? Чи, може, ми самі вийдемо усі як один і захистимо свої права та власність? Відповідь очевидна. Ми, як завжди, сидітимемо вдома, розраховуючи на те, що в разі чого врятуємося завдяки власним запасам. Ще раз перевірте, що там у вас є. Гадаю, що у запасі й мотузка для зашморгу знайдеться. Про всяк випадок.
