Щойно зателефонували з туристичної компанії. Запропонували неймовірно дешеву поїздку до Таїланду. Ну ви розумієте чому… Через певні обставини поїздка до цієї екзотичної азійської країни буде певний час нагадувати українцям про співвітчизників-туристів, яким там не пощастило. Тож їхати туди не хочуть поки що навіть ті, хто, може, й хотів. Про що це свідчить? Про наше невміння скористатися ситуацією. Тепер, після всього, що сталося, ми можемо вимагати від тих тайців усього можливого сервісу за безплатно!
Щойно зателефонували з туристичної компанії. Запропонували неймовірно дешеву поїздку до Таїланду. Ну ви розумієте чому… Через певні обставини поїздка до цієї екзотичної азійської країни буде певний час нагадувати українцям про співвітчизників-туристів, яким там не пощастило. Тож їхати туди не хочуть поки що навіть ті, хто, може, й хотів. Про що це свідчить? Про наше невміння скористатися ситуацією. Тепер, після всього, що сталося, ми можемо вимагати від тих тайців усього можливого сервісу за безплатно! Та ще й з виплатою компенсації за ризик. Думаю, що дехто вже так зробив, зекономивши на дорогій поїздці чималенькі гроші. Але чому нас таких так мало? Є ж цілі народи, які живуть за рахунок тих, хто колись зробив їм погано. Двісті років тому напівголодні афроамериканці працювали задарма як раби на плантаціях південних штатів Америки. Тепер вже яке поспіль покоління їхніх нащадків живе у ситості та достатку нічого не роблячи у якості компенсації за своїх предків, які постраждали. Спробуй скажи їм, що працювати треба! Одразу ж ґвалт піднімуть і Обаму виберуть. Точніше, вже обрали. Ну це таке. Далеко від нас. Араби ж палестинські зовсім поруч. Коли не від нас, то від наших недавніх співвітчизників, які тепер живуть в Ізраїлі. Оці співвітчизники вже понад півстоліття працюють за себе і за того араба, що вміє лише розмножуватись і вимагати свободи. І так вже шосте, якщо не помиляюсь, покоління. А ми як дурні усі всі роки на роботу ходимо. Хіба нас не гнобили? Хіба нас не експлуатували? Хіба ми не страждали? Ну, може, не ми особисто, а наш народ, який так вдало тепер буде представляти у парламенті отой із квадратною головою. Як зробити, щоб ті, що нас або наших предків гнобили, нам за це платили? Думаю, що вчитися треба. Для початку слід засвоїти техніку. Щойно десь щось вибухнуло, впало, розлилося, перевернулося чи затонуло із всесвітнім про це розголосом, слід одразу туди їхати. Разом із численними організаціями, які саме тоді везтимуть на місце пригоди усіляку допомогу. Самому повезти не вийде — занадто багато бажаючих допомагати постраждалим матеріально. Точніше, розподіляти цю допомогу. Нічого, можна і на самому кінці тої роздачі постояти. Все одно одержиш більше, ніж зміг би за цей час заробити. Головне — не забувати про подробиці. На місце спаленої по п'яній справі клуні у сусідньому районі чи туди, де перевернувся трактор із п'яним за кермом і щось чи когось придавив, їхати не треба. Тому що про це не будуть говорити у світі. Бо те, що ми одне одного щодня палимо, давимо, ріжемо та колотимо, цивілізованому світу не цікаво. От якби у тому тракторі були які-небудь палестинці… І зовсім я не жартую. Ще будете згадувати, як у вас на вулиці ще не було жодного Мохаммеда. Тож варто покластися на техніку. Залізти на сервер міжнародних організацій, що надають допомогу постраждалим, і взяти там потрібну інформацію. Після чого можна лізти до безплатного літака і вирушати у захоплюючу подорож туди, де щось сталося. І не варто боятися, що станеться знову. Коли буде щось недобре, то щось інше. Запитають, наприклад, хто ти такий і що тут робиш? Та це навряд. У постраждалих нічого не запитують. Їм допомагають. Інколи раз, інколи багато разів, інколи багато років. Головне — стати правильним постраждалим і бажано вже після того, як страждання відбудеться. А до Таїланду я таки не поїхав. Постраждаю якось іншим разом.
