Чи знаєте ви свого двірника? Того самого, який чи то прибирає, чи то робить вигляд, що прибирає територію, прилеглу до будинку, де ви живете. Не знаєте? Шкода. Бо саме двірник є на сьогодні уособленням тої самої "децентралізації", про яку так заплутано бурмотять три десятки одних і тих самих набридлих "експертів". Чому заплутано?
Тому що справжня децентралізація, тобто реальне місцеве самоврядування, а не те, що ми тепер маємо, передбачає безпосередній вибір нами тих, хто буде прибирати наші вулиці. Тому що у нормальній країні місцеве самоврядування — це комунальне господарство та охорона правопорядку. І більше нічого. Всім іншим займається держава. А місцева влада займається виключно каналізацією, опаленням, прибиранням сміття і тому подібним. Саме для цього обирають місцевих голів і місцеві ради всюди — від Франції до Польщі. А ми для чого обираємо? Шкода, але із сотні перехожих на вулицях Рівного правильно на це запитання не відповість жоден. Причина проста — одна частина людей справді не знає, для чого існує нинішня місцева влада, а друга частина знає, але мовчить. Тому що насправді до нашої сучасної місцевої влади йдуть лише з однією метою — вкрасти! Ну хто ж це тобі скаже? Ну справді, навіщо успішний бізнесмен, як він себе називає, буде витрачати купу грошей, аби бути обраним на посаду, де смішна, як для бізнесмена, зарплата, але величезна відповідальність? Причина такого дивацтва проста — відповідальності насправді немає жодної. Усі наші міські керівники на всі наші скарги відповідають стандартно — "не вистачає коштів". З'являються ці "кошти" виключно перед виборами, а потім знову зникають. Шукай їх хоч сто років — не знайдеш. Звісно, якщо ти не при міській владі. Якби нинішня "чесна влада" у столиці справді хотіла зробити наше життя кращим, ми б вже тепер мали діючий закон про місцеве самоврядування і справедливий механізм виборів місцевої влади. Насправді ми не маємо ані того, ані іншого. Закон про місцеве самоврядування все ніяк не приймуть, а закон про вибори настільки заплутаний, що самі розробники цього закону нічого не можуть як слід пояснити. Тим часом перед нами щодня витанцьовують кандидати у наші з вами двірники. Якби ми насправді вибирали собі двірників, як у тій же Німеччині, ніхто б перед нами не танцював. Бо наші танцюристи лише прикидаються двірниками або тими, що дбатимуть, аби нам було тепло, чисто і затишно за розумні гроші. Насправді вони танцюють, аби ми обрали їх красти замість тих, хто краде тепер. І нікуди ми не подінемось — оберемо. Оберемо за що завгодно, окрім того, що нам від влади насправді потрібно. Запитаєте, до чого тут танцюючі двірники? А ви подивіться, як вони підмітають. Добре підмітають, чи не так? А потім не полінуйтесь і подивіться зблизька на те, що після цього підмітання залишилось. Тоді ви побачите, що пилюки на вулиці залишилось майже стільки ж, вона лише розметена до завтра по кутках. Хіба це підмітання? Це танок! Не інакше ці двірники у наших місцевих депутатів та голів навчилися.
