Один мій приятель майже два місяці перед Великоднем не вживав ні риби, ні м’яса, ні масла, ні сиру. А це значить, що ходити по м’ясних павільйонах, рибних базарах та ковбасних крамницях йому не було жодного сенсу. Добре було. Менше про їжу думав, більше про роботу. Грошей додаткових заробив. Коли ж пішов з тими додатковими грошима за м’ясом і всім іншим — подумав, що з ним жартують. Не буває, — каже, — таких цін на м’ясо, не було ніколи! Буває, — пояснили йому, — і буде ще.
Один мій приятель майже два місяці перед Великоднем не вживав ні риби, ні м’яса, ні масла, ні сиру. А це значить, що ходити по м’ясних павільйонах, рибних базарах та ковбасних крамницях йому не було жодного сенсу. Добре було. Менше про їжу думав, більше про роботу. Грошей додаткових заробив. Коли ж пішов з тими додатковими грошима за м’ясом і всім іншим — подумав, що з ним жартують. Не буває, — каже, — таких цін на м’ясо, не було ніколи! Буває, — пояснили йому, — і буде ще. Добре, що йому на іменини набір ножів подарували. Не подумайте, він не зарізав ні себе, ні тих продавців м’ясо-молочних. Він просто ковбасу і сир почав різати так тонко, як ніколи цього не робив. І взагалі, — каже, — після цього сюрпризу думаю стати вегетаріанцем. Щоб не їсти м’яса нещасних убитих тварин, та ще й за таку ціну. Але це поки тільки розмови. Визначитись треба, чого йому більше шкода — вбитих свиней чи власних грошей. Коли визначиться — тоді й стане оцим самим. Вегетаріанцем. Та це був лише перший сюрприз. Заробляючи перед Пасхою гроші, мій приятель не тільки постив, а ще й на машині своїй не їздив. Все не було коли і не було куди. Нарешті зібрався. Коли поїхав на заправку — подумав, що з ним жартують. Не буває, — каже, — таких цін на бензин, не було ніколи! Буває, — пояснили йому, — і буде ще. Добре, що йому на іменини лопату подарували. Не подумайте, він ні себе тою лопатою не зарубав, ні тих, хто на заправці бензином торгує. Він у захисники природи подався. Щоб оберігати її рідну від забруднення. Копати все почав, обкопувати у дворі та на городі. На велосипеді туди їздить. Тимчасово. Коли ви думаєте, що це був останній сюрприз, то не сподівайтеся. Той же самий мій приятель вирішив гроші у піст зароблені у бізнес вкласти. Докласти ці гроші до зібраних раніше і стартувати. Коли пішов валюту на гривні міняти — подумав, що з ним жартують. Не буває, — каже, — такого курсу долара, не було ніколи! Буває, — пояснили йому, — і буде ще. Добре, що йому на іменини набір шнурків подарували. Не подумайте, він на тих шнурках вішатися не став, і тих, хто валюту міняє, душити не почав. Він тими шнурками пачки грошей до кишень поприв’язував і ходить з ними усюди, щоб момент підвищення курсу не пропустити. Зовні він ніби трохи теє… Ну, після третього сюрпризу і не таке з людиною статися може. Одне добре, телевізор під час довгого посту мій приятель не вимикав. Тому добре знає, кому дякувати за всі ці весняні сюрпризи. Каже, що тепер нікому не вірить. Навіть підстригатися до перукарні не йде, хоч волосся за піст відросло. Боїться нових сюрпризів. Краще, — каже, — косу відпущу. Тепер це модно. І ні для кого вже не сюрприз.
