Завершилися довгі свята, а жодної листівки з привітанням мені додому так і не прийшло. Зовсім. Жодної. Воно ніби і не так погано: хто хотів, ті привітали усно, телефоном, повідомленнями на електронну пошту, есемесками, нарешті. А щоб листівку додому, в поштову скриньку, як колись. Ніхто не здогадався. Бо ж у колишні часи лише з листівок, було, і дізнавався про існування далеких родичів чи забутих друзів. Розбирав написані від руки слова, в яких не було нічого особливого. Побажання звичайні. Здоров’я, успіхів, в особистому житті теж…
Завершилися довгі свята, а жодної листівки з привітанням мені додому так і не прийшло. Зовсім. Жодної. Воно ніби і не так погано: хто хотів, ті привітали усно, телефоном, повідомленнями на електронну пошту, есемесками, нарешті. А щоб листівку додому, в поштову скриньку, як колись. Ніхто не здогадався. Бо ж у колишні часи лише з листівок, було, і дізнавався про існування далеких родичів чи забутих друзів. Розбирав написані від руки слова, в яких не було нічого особливого. Побажання звичайні. Здоров’я, успіхів, в особистому житті теж… Навіть відповідав на ті листівки особисто. Щоб нікого не забути. Про листи взагалі мовчу. Поки дістанеш того конверта зі скриньки, поки донесеш додому, поки розкриєш конверта… Теж нічого особливого, але приємно. Хоча приємніше було одержувати грошові перекази. Був час, коли знав напам’ять номер свого паспорта, серію, дату видачі й таке інше. Швидко заповнював оце все на бланку, від руки, ясна річ. А потім гроші отримував. Згодом навпаки все пішло. Рахунки поштою почали приходити замість поздоровлень. Регулярно, причому, не забули жодного разу. Листівок же ставало все менше і менше. Дійшло до того, що від організацій привітання пішли. Не мені, а чоловікові, який жив колись за моєю адресою, а тепер вже другий десяток років спочиває у кращому, як дехто каже, світі. Привітання надсилали в основному комуністична та соціалістична партії. Видно, записаний був той чоловік у їхню базу даних, яку роками ніхто не перевіряв. Звісно, вітали його не просто так, а щоб він проголосував як треба. Тепер розумієте, чому ті соціалісти з комуністами так мало голосів на виборах збирають? Людині на тому світі, можливо, і приємно було, що її товариші по партії живою вважали. Тепер вже навіть і такі листівки мені не йдуть. Може, перевірили у тих партіях, що людина вже не живе, а може, той, хто надсилав ті листівки, теж уже там, куди листівки не доходять. Нові партії теж розсилають привітання від своїх лідерів по квартирах. Але мені не шлють. Чи то не знають, де живу, чи то здогадуються, як я можу зреагувати на «особисте» привітання лідера партії, розмножене друкарським способом. Так потроху і сам припинив від руки писати. Навіщо, коли всюди клавіатури різні. Постукав пальцями і все. Один почерк у всіх, один шрифт, жодної індивідуальності… Зовсім би втратив вміння писати щось від руки, аби не остання радість, що залишилась від старих часів. Радість зветься «сума прописом». Щойно пропонують це написати, як одразу рука згадує усі навички. Розбірливо виходить, без помилок. Лише інколи автоматично пишеться «крб.» замість «грн.». Але нічого, поки виходить непогано. Частіше б тільки такі вправи робити. Може, й на листівки бажання відновиться. Щоб не лише одержувати, а й самому писати. З наступного свята і почну. Одразу після суми прописом.
