Не дивуйтеся, але я знову про мову. Точніше, про те, що без мови у нас немає гідного майбутнього. А з мовою це майбутнє дуже навіть є. Отож цього літа в Європі, а може, і не лише в Європі, став поширюватись несподіваний, як на перший погляд, процес.
Досі в європейських країнах успішно послуговувалися власними національними мовами. Іноземні використовувались для іноземців — назви закладів та оголошення дублювалися англійською, яку нині мають знати всі. До англійської найчастіше додавалася німецька — мова найбільшої за чисельністю та найбільш мобільної нації. Усі звикли, що німці є всюди. Принаймні так було в останніх чвертьстоліття. Тепер німцям доводиться трохи підсунутися. Тому що поруч із німецькою підприємці європейських країн використовують… польську. Найбільше це помітно у місцях, куди їздять туристи — поряд із німецьким «ціммер фрай», що означає «вільні кімнати», тепер пишуть «вольни покої» — те ж саме польською. За історично короткий термін польською мовою в Європі оволоділи продавці, екскурсоводи, метрдотелі, таксисти та усі інші, кому потрібен покупець із живими грошима. Не скупий німець, який економить кожен євроцент, а веселий поляк, який, випивши «вудки», гроші особливо не рахує. Звідки такі зміни? Коли поляки з головних європейських заробітчан перетворилися на головних клієнтів? Відповідь проста — коли заробили гроші! Мільйони поляків тяжкою працею на нелегких роботах за двадцять років збагатіли настільки, що можуть собі дозволити подорожувати і витрачати гроші нарівні з німцями, залишивши позаду неповоротких іспанців, французів та італійців. Причому за ці роки вони не асимілювались у нових країнах, а залишились поляками зі своєю мовою та іншими ознаками, інколи неприємно схожими на наші. Чи станеться колись таке саме з українцями, мільйони яких тепер працюють у Європі, як колись поляки? Чи принесуть вони в Європу нашу мову, подібно до поляків змусивши її вивчити всіх, кому треба наші гроші? Як на мене, це станеться ще не дуже скоро. Нам би у себе навчити говорити українською половину населення. А вже потім — до Європи. У «вольни покої!».
Микола НЕСЕНЮК.
