Залізничники стверджують, що не можуть гарантувати безпеку руху на вузькоколійці «Антонівка-Зарічне». Уже з наступного року вузькоколійка, яка є чи не єдиним доступним для тамтешніх поліщуків транспортом, а також принадним туристичним об’єктом, може припинити роботу.
— Вузькоколійна залізниця для нас надто збиткова, — пояснила прес-секретар Львівської залізниці Лілія Криницька. — Через це ми неодноразово пропонували, щоб її забрали на утримання органи місцевої влади, а ми — щоб здійснювали лише перевезення. Направляли листи з цього приводу і обласній владі, і керівництву Володимирецького району. Однак вони роблять вигляд, що нас не чують. Другий варіант — взагалі вузькоклійку закрити. Адже ми не маємо можливості її обслуговувати, щоб гарантувати безпеку руху. Потяг на вузькоколійці уже старий, локомотив намагаємося якось ремонтувати, але нема ні депо, ні заводів, які б виготовляли для нього деталі. Окрім цього, десятки дерев’яних мостів, через які прокладена вузькоколійка, відслужили свій термін. Вони у такому стані, що ремонту не підлягають. Та й мости — це не наше господарство, тому ми не можемо їх ремонтувати. Як варіант виходу із ситуації ми пропонували владі, що закупимо автобуси й організуємо проїзд маршрутом вузькоколійки на них. Але місцева влада заявила, що тут погані дороги. Втім, ремонт доріг — це вже не наша компетенція. До кінця року ще вузькоколійка працюватиме. А з наступного року — ні. Взагалі в Україні дві таких вузькоколійки: на Рівненщині і в Берегівському районі Закарпатської області. Й обидві ми збираємося закрити через збитковість. Заступник голови облдержадміністрації Олексій Губанов не вважає, що місцева влада повинна опікуватися вузькоколійкою: — Ще ми тільки залізницею не займалися! Ми пояснювали керівництву Львівської залізниці, щоб вони переглянули своє ставлення до вузькоколійки. А то вони все, що вигідне, хочуть собі залишити, а що невигідне — віддати. Втім, підхід державної структури не може базуватися лише на отриманні прибутку. Є ж державні структури, які на соціальні проекти витрачають кошти. Керівництво Львівської залізниці пропонує нам закупити автобуси і пустити маршрутом вузьколійки. Але це не вирішить проблеми, бо у цій місцевості немає доріг. А без вузькоколійки близько десятка населених пунктів залишаться взагалі без транспортного сполучення. Адже вузькоколійка — це не лише туристичний об’єкт, а й єдиний транспортний засіб для тутешніх мешканців, засіб для евакуції на випадок надзвичайної ситуації. Для обласного бюджету тягар у вигляді вузькоколійки непосильний. А Львівська залізниця — не найбідніша структура, щоб від неї відмовлятися. Нині питання про закриття вузькоколійки гостро не стоїть. Процес його розгляду перебуває на рівні обміну думками між нами і Львівською залізницею.
