Про швейцарське місто Женева чули, напевно, усі. А чому? Справді, чому місто, яке за населенням менше за Рівне, чи не щодня згадують у новинах, і не лише у них?
А тому що місто Женева — незвичайне. Половина його мешканців — приблизно сто тисяч осіб — працюють у незчисленних міжнародних організаціях, розміщених у цьому місті: від всесвітньо відомої ЮНЕСКО до якої-небудь «міжнародної ліги захисту польових равликів». Ця половина ходить на роботу в затишні офіси, щось там пише і проводить кілька разів на рік міжнародні конференції чи семінари. Звісно, що за дуже високі зарплати. А що, хіба не може увесь світ скинутися на офіс у Женеві? Друга половина мешканців Женеви — приблизно сто тисяч осіб — обслуговує перші сто тисяч. Годує, возить, прибирає, розважає… Зарплати у другої половини трохи менші, але ніхто не скаржиться. Отак і живуть на березі мальовничого озера посеред цілющого альпійського повітря. Жодних заводів, жодних комбінатів, жодних базарів… Хоча базари там бувають. Раз на тиждень навколишні фермери привозять на одну з центральних вулиць свої екологічно чисті харчі, щоб місцеві могли купити якісну сметану не у супермаркеті, а утричі дорожче… Що цікаво — охочих влаштуватись у Женеві стільки, що на усіх місця не вистачає. Тож міжнародні організації щільно обсіли інші швейцарські міста — Лозанну, Берн, Цюріх, Давос… Теж чули ці назви, правда? І там теж чисте повітря і приємне життя. А кому у Швейцарії місця не знайшлося, кучкуються по Бельгіях різних…Чому в нас не так? Чому міжнародні організації не хочуть влаштувати свої штаб-квартири у Рівному, наприклад? Вийшло б у десять разів дешевше, ніж у Женеві! Не хочуть чомусь. Ладні платити шалені гроші за те, щоб бути саме у Швейцарії з її дикими цінами на все. Хіба ми не можемо так само поселити людей, надати їм офіс та зал для засідань? Можемо. Але якщо у Женеві можна бути спокійним на сто років наперед, то у нас, самі знаєте. За рік скажуть, що все подорожчало. Чи взагалі розірвуть угоду і заберуть майно. А на претензії скажуть, дякуйте, мовляв, що не посадили. І взагалі, навіщо нам ці іноземці із своїми організаціями? У нас же є базар! Нещодавно показував одному приїжджому центр Рівного. Куди ці люди йдуть? — запитує. На базар, — кажу. А ці куди? З базару! Крутились ми на усі сторони і всюди бачили людей, які або на базар, або з базару. Дивне у вас місто, — сказав мені подорожній. Авжеж, — відповів я йому, — не Женева!
