Останнім часом не можу читати книжки і дивитись старі кінофільми. Раніше як було? Прочитав щось розумно-класичне чи подивився і отримав частинку досвіду розумних людей або цілих поколінь чи народів. Щоб знати, як вчиняли у тій чи іншій ситуації люди, на яких ти хотів би бути схожим. Тепер цей ввесь досвід навіть шкільній програмі не потрібен. А навіщо? Бо ж тепер все робиться не так завдяки всесвітньому Інтернету та мобільному зв’язку. Спробуйте уявити героїв будь-якої епохи, які б мали постійний доступ до світової «павутини» та мобільних телефонів. Як би склалися, наприклад, стосунки Ромео і Джульєтти, якби у них були при собі мобілки?
Останнім часом не можу читати книжки і дивитись старі кінофільми. Раніше як було? Прочитав щось розумно-класичне чи подивився і отримав частинку досвіду розумних людей або цілих поколінь чи народів. Щоб знати, як вчиняли у тій чи іншій ситуації люди, на яких ти хотів би бути схожим. Тепер цей ввесь досвід навіть шкільній програмі не потрібен. А навіщо? Бо ж тепер все робиться не так завдяки всесвітньому Інтернету та мобільному зв’язку. Спробуйте уявити героїв будь-якої епохи, які б мали постійний доступ до світової «павутини» та мобільних телефонів. Як би склалися, наприклад, стосунки Ромео і Джульєтти, якби у них були при собі мобілки? Гадаю, що закохана красуня змогла б попередити свого коханого, що помирає не насправді. Та й не вдався б їй такий фокус. Бо родичі одразу б знайшли в Інтернеті відповідне посилання і легко розкрили б обман. Тепер беріть навздогад будь-якого класичного героя, хоч літературного, хоч реального, і спробуйте озброїти його отою штукою, яка дає нам щодня нові можливості за щораз менші гроші. Ні у реальних Чингізхана та Наполеона, ні у вигаданих французьким белетристом трьох мушкетерів нічого б не вийшло. І так було б усюди і з усіма. Розумію, що історію не повернеш, але ж тепер це все нічого не варте. Інші тепер любов та ненависть, хитрощі та обман, вірність і відданість. Все легко перевіряється і викривається одним чи кількома дотиками пальця до клавіатури. Як наслідок, обдурити нас тепер стало практично неможливо. Звісно, якщо ми самі цього не хочемо. Що насправді не зовсім так. Навіть маючи найповніший доступ до інформації й миттєвий зв’язок із будь-якою людиною, ми все одно хочемо вірити у те, чого немає. Бо інакше який сенс жити? Навіщо таке буття, в якому не можна повірити в неймовірне щастя, якого ми чи то не заслужили, чи то не заробили? Тому й вірять люди дурницям набагато легше, ніж у ті часи, коли більшість навіть грамоти не знала. Був досвід дідів-прадідів, був свій такий-сякий розум. Тепер же за всім лізуть до Інтернету чи мобільного телефону. Раніше, коли на запитання, скільки буде два плюс два, нам відповідали, що це залежить від того, чи продаємо ми, чи купуємо, це сприймалося як вдалий жарт. Тепер не до жартів. Діти, яким тепер років десять, насправді можуть не вміти додати два до двох. Бо ж є калькулятор, який точно все порахує. Є інші, даруйте на слові, «опції», які дозволяють ні про що самому не думати. Справді, яка різниця: чи знаю я відповідь на запитання сам, чи знаю, де цю відповідь можна миттєво взнати, чи, точніше, «скачати». Навіщо вчитися, складати іспити і таке інше, коли всі знання і так під рукою? Треба, щоправда, цифри та літери хоча б знати, але й це, здається, зовсім скоро буде непотрібно. Знання взагалі втрачають для більшості будь-який сенс. Якщо раніше нормальна людина могла пояснити, чому літають літаки, чому світиться телеекран, як записуються і відтворюються звук та зображення, то тепер цього не знає вже ніхто. Справді, збагнути, що там є у тому мікрочіпі, який зберігає інформацію із сотні бібліотек, нормальній людині неможливо. Досвід і знання стають зайвим багажем, що переобтяжує мозок. Та й мозок незабаром винайдуть штучний. Он у шахи вже машина краще за людину грає. Скоро так буде з усім. Що то буде за життя і як у цьому житті треба буде жити? Думай чи не думай, все одно не збагнеш. Краще книжку хорошу у вільну хвилину почитати. Не для досвіду чи розуму додаткового. А просто щоб перечекати, поки зателефонують по мобільному.
