Остання всеукраїнська жалоба, оголошена главою держави, якось загубилася поміж низкою свят. Добре, що ми ті укази президентські не читаємо, а то б довелося відкладати святкові гулянки, чого ми, якщо направду, і раніше ніколи не робили. Кому, згадайте, та жалоба завадила провести заплановане весілля, щорічні іменини чи раптовий похід до ресторану з компанією? Не думаю, що ми всі такі вже жорстокі й немилосердні, якщо співаємо і танцюємо у жалобні дні. Просто жалоби у нас дивні якісь. Нелогічні. Аби по тобі оголосили всеукраїнську жалобу, ти повинен не просто трагічно загинути (дивний термін: хіба можна загинути не трагічно?), а зробити це у компанії.
Остання всеукраїнська жалоба, оголошена главою держави, якось загубилася поміж низкою свят. Добре, що ми ті укази президентські не читаємо, а то б довелося відкладати святкові гулянки, чого ми, якщо направду, і раніше ніколи не робили. Кому, згадайте, та жалоба завадила провести заплановане весілля, щорічні іменини чи раптовий похід до ресторану з компанією? Не думаю, що ми всі такі вже жорстокі й немилосердні, якщо співаємо і танцюємо у жалобні дні. Просто жалоби у нас дивні якісь. Нелогічні. Аби по тобі оголосили всеукраїнську жалобу, ти повинен не просто трагічно загинути (дивний термін: хіба можна загинути не трагічно?), а зробити це у компанії. Але і цього не досить. Якщо тебе завалило у шахті на процвітаючій Донеччині, якщо ти затонув у трюмі корабля на іншому кінці світу або впав і розбився разом із гелікоптером, тоді маєш шанс отримати по собі повноцінну жалобу з президентським указом, приспущеними прапорами і забороною проводити естрадні концерти. Коли ж тебе просто переїхали автомобілем чи потягом, то можеш і не сподіватися. Теж мені подія! Рахунок загиблих на наших дорогах і вулицях вже давно йде на десятки тисяч, за всіма жалобу не оголосиш. І все одно, не розумію! Чому одна загибель у нас ставиться ніби вище за іншу? Я розумію, тим, хто загинули, все одно. Але ж і про себе подбати хочеться. Коли мене переїде раптом п’яний водій, перервавши на середині думку про ефективність цінової політики уряду, хотів би, щоб це просто так не минуло. Не мені, ясна річ, а тим, хто нам життя таке влаштував. Власне, можна і не очікувати, поки мене задавить автомобілем. Можна вже тепер починати. Якщо не робити щось, але хоча б говорити про це. Якщо будемо говорити щодня, може, щось і зміниться? Може, не наливатимуть тому гостю у восьмий раз «на коня», знаючи, що він поїде додому на авто. Про те, що не наливатимуть зовсім, мови немає. Це неможливо у чи не єдиній європейській державі, де відкрито і з задоволенням рекламують пиво та горілку. І не тому нас не приймають до НАТО чи Євросоюзу, що Росія не дає, а тому що їм п’янички не потрібні. Цілодобово нетвереза держава, якою ми успішно зробили нашу батьківщину, просто не здатна осягнути масштабів щоденного самовбивства своїх же людей на своїй же території. Що можна побачити крізь п’яні очі? Хіба що з-за кордону скажуть. Зранку, поки ще не похмелилися. Тоді, може, почуємо, що народ у нас із неба падає, у морі тоне, під землею гине. Жалобу швиденько оголосимо, щоб відчепилися. Щоб наливати не заважали. А потім їхати за ще одною з ризиком не доїхати. Затриматись трохи, на людей наїхавши. Ненадовго затриматись. Бо за таке, тобто за те, що вбив по п’янці людей автомобілем, у нас до тюрми не саджають. Бо наше професійне слідство, коли треба, встановить, що то не водій був нетверезий, а той, на кого він наїхав. І суд, якщо відбудеться, це підтвердить. А може, і без суду все пройде. Бо родичі загиблого чи загиблих після певної з ними роботи збагнуть, що мертвих не повернеш, а самим далі жити зручніше без зайвих проблем і з додатковими грошима. Так само хочуть у нас жити всі. В тому числі слідчі, судді і прокурори. І навіть міністр «самооборонний», який тепер ледь не цілується з тим, кого колись обіцяв привселюдно до тюрми посадити. Зрозумів Юрасик, що проблем зайвих нікому не треба, а ось гроші зайвими не бувають ніколи. Гроші ці можна гарно пропити, після чого вже не так важливо, по кому саме оголосять жалобу, кого не посадять у тюрму, кого оберуть у міські голови і так далі. Яка різниця? Всі ж там будемо. За столом святковим, ясна річ. А ви про що подумали?
