На відкритті чергового супермаркету народу пообіцяли виступ відомої артистки. Артистка, як на мене, така собі. Відома здебільшого тим, що вже років з десять, якщо не більше, не вилазить із телевізора, щоденно «прикрашаючи» собою то один, то інший вітчизняний телеканал. На іноземних каналах ця артистка не з’являється і з’явитися не може. Тому що в іноземців свого такого добра більш ніж досить. Саме такого, що часто показують по телевізору. Якщо припинити показувати, ніхто за місяць і не згадає. Тому показувати треба. Навіщо? Для тих нових супермаркетів хоча б. Насправді хороший артист відкривати магазин не поїде.
На відкритті чергового супермаркету народу пообіцяли виступ відомої артистки. Артистка, як на мене, така собі. Відома здебільшого тим, що вже років з десять, якщо не більше, не вилазить із телевізора, щоденно «прикрашаючи» собою то один, то інший вітчизняний телеканал. На іноземних каналах ця артистка не з’являється і з’явитися не може. Тому що в іноземців свого такого добра більш ніж досить. Саме такого, що часто показують по телевізору. Якщо припинити показувати, ніхто за місяць і не згадає. Тому показувати треба. Навіщо? Для тих нових супермаркетів хоча б. Насправді хороший артист відкривати магазин не поїде. Йому і так є чим займатися: репетиції, гастролі, записи, спектаклі, концерти, зйомки. Можна і в телевізорі не крутитися щодня. А через день треба. Тому що забудуть, затопчуть, закриють своїми обличчями в екрані та на обкладинці журналів кольорових з телепрограмою. Якщо так, тоді яка різниця між хорошим артистом і тим, що з відкриття магазину на вулиці Макарова? Проста різниця. Хороший артист цікавий сам по собі. Він може виступати годину, дві й навіть більше і не набридати публіці, яка його знає. Ті ж, що з телевізора, цікаві рівно п’ять хвилин. Поїхав, побачив живцем того, хто в телевізорі щодня, і все. За п’ять хвилин живого споглядання цей «телегерой» чи «телезірка» нам вже не цікавий. Навіть дратує те, що він ще десь тут. Хочеться навіть сказати йому щось на зразок: «Забирайся, друже, геть, назад до телевізора, бо в телеекрані ти гарніший, ніж у житті. Ми тебе побачили, і на цьому досить. Час до магазину йти, до того самого, на відкриття якого привезли «телезірку». У підсумку усі задоволені — артист чи артистка одержить гроші за кілька втрачених на той магазин хвилин, магазин одержить додаткових покупців, покупці зможуть розповісти потім, що на власні очі бачили «живого такого-то» чи «живу таку-то». Причому з подробицями: у що була вбрана, чим нафарбована, як стояла, як ходила, що тримала. Що говорила чи співала — не важливо. Не для цього у нас існують оці «телезірки» на п’ять хвилин. Вони як квіточка на бутерброді, яка має привабити покупця, аби той звернув увагу і купив саме цей бутерброд. Квіточку ж, помилувавшись, викинув. Бо хоч і гарна вона ззовні, але для їжі непридатна. Так і «телезірки» наші гарні, але окрім кількахвилинної «торгівлі обличчям» перед публікою, мало на що здатні. У телевізорі — інша річ. За нинішнього рівня дизайну, «телезіркою» можна зробити будь-кого. Аби його потім можна було возити на відкриття магазинів чи ще в яке місце, які тепер прийнято прикрашати «телезірками», як бутерброд квіточкою.
