Днями журналісти показали по телевізору нашого головного «контррозвідника», звинувативши його у сприянні злочинним схемам у медицині, незаконному збагаченні та зв’язках із країною-агресором. Я не буду з цього приводу волати про те, що у нормальній країні такий «контррозвідник» вже на другий день після цього був би звільнений та давав покази.
Не буду тому, що у нас не нормальна країна, і тому давати покази нікому. Бо усі наші керівники, від найпершого до найдрібніших, беруть участь у злочинних схемах, незаконно збагачуються і мають зв’язки з країною-агресором. Всі інші, які мали б обурюватися з приводу журналістських звинувачень, теж хотіли би брати участь у злочинних схемах та незаконно збагачуватися, але не можуть. Повторюю, що я зараз не про це. Я про журналістські розслідування. Яких насправді немає і ніколи не було. Ви що, справді думаєте, що журналіст, якого тепер не віддереш від стільця та монітора, з доброго дива піде стежити за злочинцями? Хоч у погонах, хоч без погонів? Воно журналісту, по?перше, не треба, по?друге, він на це просто не здатний. Не на те вчився. Все виглядає так: хтось просто повідомляє журналісту певну інформацію і пропонує про це написати чи розповісти з екрана. Журналіст може це зробити або із зацікавленості, або за гроші, або з обох причин разом. Ледь не забув, перед тим журналіст має запитати дозволу в редактора, а той у хазяїна, який теж, можете не сумніватися, бере участь у злочинних схемах, незаконно збагачується та має зв’язки з країною-агресором. Коли дозволять, ми побачимо чи прочитаємо чергове викриття того чи іншого українця у тому самому — злочинних схемах, незаконному збагаченні… У чому зацікавленість політика чи бізнесмена давати журналісту маловідомі факти на конкурента? Самі розумієте… І хто в результаті буде крайнім? Правильно — журналіст. Саме його обзиватимуть поганими словами і тягатимуть по судах, а також загрожуватимуть фізичною розправою. Знаємо, проходили… Але це лише тоді, коли у журналіста немає надійного захисту в особі тих, хто бере участь у злочинних схемах і так далі. Коли такий захист є, журналіст робить собі на тих розслідуваннях гучне ім’я, а потім, коли пощастить, стає політиком чи депутатом, аби вже самому брати участь у злочинних схемах та незаконно збагачуватись. То що там із тим «контррозвідником» із трьома «хатинками» за сотні мільйонів та бізнесом у Криму? Нічого — просто доведеться поділитися з ким треба. З тим самим, хто і замовив оте журналістське розслідування.
Микола НЕСЕНЮК.
