Позавчора повідомили про те, що у Верховній Раді України встановили «сенсорні» кнопки для голосування, аби депутати не голосували один за одного, а робили це особисто. Мені це нагадало стару байку, де герой сів грати в карти з англійськими джентльменами, які вірили на слово. Отоді йому «карта пішла»!
Бо у британському парламенті досі голосують так само, як п’ятсот років тому — без жодної електроніки. Бо у тому парламенті засідають джентльмени, яким навіть на думку не спаде махлювати з голосуванням — все одно помітять, після чого настане неминуча втрата репутації з усіма плачевними наслідками. У нашому, з дозволу сказати, парламенті засідають не джентльмени, а злодії. Десятками років ми дивилися у прямому ефірі, як у практично порожній залі Верховної Ради табло висвітлювало по дві-три сотні голосів «за» і «проти». Хіба цього не бачив головуючий? Чудово бачив! Але оскільки наш парламент існує не для того, щоб ухвалювати потрібні народу закони, а для того, щоб закони допомагали красти, усіх все влаштовувало. Справді — яка різниця? Особливо тепер, коли депутат цілком може проголосувати по інтернету хоч із Нової Зеландії. Навіщо йому бути присутнім у залі? Нова влада вирішила, що без такої присутності ніяк! Ніби антинародний закон перестане бути таким, коли депутати проголосують за нього не «заочно», а власноруч. Насправді вся ця метушня із «зняттям недоторканності» (що, посадили хоч одного депутата?), з «боротьбою з кнопкодавством» і таке інше є лише імітацією діяльності. Мені все одно, буде доторканним чи навпаки депутат, який проголосує за щось хороше чи погане. Мені все одно, особисто чи не особисто проголосують депутати за щось корисне чи шкідливе. Я знаю лише, що у парламенті роками лежать без розгляду потрібні нам закони. Лежать тому, що не потрібні їм! Злодіям, які імітують боротьбу із самими собою. Ну й що з того, що всі вони почнуть ходити на всі засідання? Єдиним реальним наслідком цього буде повна зупинка руху транспорту в центрі столиці — 450 депутатських лімузинів закупорять центр Києва краще, аніж це періодично роблять «євробляхери»! Власне, новина про «сенсорну кнопку» — це лише початок. Бо ж можна ще розглянути форму одягу депутатів, заборонивши їм ходити на засідання у спортивних штанях. Можна посперечатися про їхні зачіски, про спосіб сидіння у залі, про ширину та висоту депутатських стільців… Аби лише не заважати їм всім разом нас дурити. Хоч із сенсором, хоч без нього!
