Ті, кому тепер під тридцять, не кажучи вже про молодших, дуже здивуються, дізнавшись, що колись квартиру не можна було купити або продати.
Тому що квартири належали «народу», точніше керівникам різних рівнів, які ті квартири могли людям давати або не давати. Бабусі вам розкажуть, що квартири тоді були безплатні, але забудуть додати, що чекати на безплатну квартиру можна було роками, часто десятиліттями. Як наслідок — черги на квартири були кількох видів — загальна (чекати усе життя), пільгова (чекати років двадцять), першочергова (чекати років десять), позачергова (чекати років пять) і т.д. Були ще відомчі черги, які часом йшли швидше — цим людей заманювали на новобудови та інші не дуже легкі та приємні роботи у не дуже привабливих місцях. Звісно, для начальства черг не існувало, а начальник відділу по розподілу житла при міськвиконкомі був людиною, близькою до небес — з ним усі хотіли мати добрі стосунки. Ви будете сміятись, але це все існує і досі — оці всі десять видів черг на безплатне житло, у яких стояти тепер вже і трьох життів не вистачить. Але можна не чекати — можна просто купити собі квартиру або назбиравши грошей, або позичивши, або щось продавши… Зручно — завжди можна продати власну квартиру і купити іншу, або просто продати і гроші пропити. Можна купити цих квартир дві, три, десять, сто, тисячу аби лише гроші були. Можна навіть продати квартиру у нас і купити квартиру в Італії, трохи доплативши, або в Китаї, трохи зекономивши. І робити це не запитуючи ні в кого — ані у місцевої влади, ані у президента, ані у парламенту. Бо квартири і житло взагалі — це власність. Навіщо я про це все написав? Із радості, що наші народні обранці знову не дозволили українцям продавати та купувати землю. Якби це зробили на початку девяностих одночасно дозволом купувати та продавати житло ми би вже давно жили не гірше за тих нещасних поляків, а може й краще. Але не дають наші обранці права на продаж землі — захищають народ, за їхніми словами. Насправді вони захищають самих себе. Бо щойно землю сільськогосподарського призначення можна буде вільно купувати-продавати одразу зникне стимул йти до влади, витрачати гроші на вибори і т.д. Бо тоді я зможу продати чи купити землю не запитуючи ані голову сільради, ані сесію обласної ради, ані взагалі нікого. І ви це зможете зробити і будь-хто. Під землю можна буде брати великі кредити у серйозних банках під низькі відсотки і починати власну справу. Багато чого можна буде. Лише станеться це невідомо коли. Бо наші обранці не хочуть нам цього права давати. Ані за «злочинної влади», ані за нинішньої, яка теж невпинно перетворюється на злочинну. Що нам із цим робити? Нічого особливого — думати треба перш ніж голосувати за «чесних». Візьміть список тих, хто наприкінці минулого року проголосував за «продовження мораторію на продаж землі», і повісьте його на видному місці, щоб усі бачили. Щоб більше ніколи цих «чесних» не обирати. Чи будуть наступні кращими? Залежить від нас. І може років за тридцять хтось нагадає молодим, що колись землю не можна було купувати і продавати, як колись квартири. І молоді у це не повірять.
