Колись давно, коли естрадні концерти проводились виключно у концертних залах, а не на майданах та стадіонах, у театрах і кінотеатрах, успіх більшості з них вирішували конферансьє. Була така професія. Конферансьє мав не тільки оголосити наступний номер програми, а й підтримати інтерес публіки, створити відповідний настрій. Висококласний конферансьє міг тоді «витягнути» навіть найслабших артистів, певним чином замінивши їх собою. Бувало й таке, що публіка йшла на концерт не заради артистів, заявлених у програмі, а саме за тим, щоб послухати хорошого конферансьє, який знав, коли і який розповісти анекдот, щоб публіка залишилась задоволеною. Це вам не теперішні «шоумени», які тільки й вміють, що гукати зі сцени в темряву заповнених підлітками майданів слово «зустрічайте!». У Рівному конферансьє серйозного класу досі ніколи не було. Чи то таланти не знаходились, чи то потреби не було. Тому артистам, тим, що приїжджають до нас виступати за гроші, доводиться самим «підігрівати» публіку.
Колись давно, коли естрадні концерти проводились виключно у концертних залах, а не на майданах та стадіонах, у театрах і кінотеатрах, успіх більшості з них вирішували конферансьє. Була така професія. Конферансьє мав не тільки оголосити наступний номер програми, а й підтримати інтерес публіки, створити відповідний настрій. Висококласний конферансьє міг тоді «витягнути» навіть найслабших артистів, певним чином замінивши їх собою. Бувало й таке, що публіка йшла на концерт не заради артистів, заявлених у програмі, а саме за тим, щоб послухати хорошого конферансьє, який знав, коли і який розповісти анекдот, щоб публіка залишилась задоволеною. Це вам не теперішні «шоумени», які тільки й вміють, що гукати зі сцени в темряву заповнених підлітками майданів слово «зустрічайте!». У Рівному конферансьє серйозного класу досі ніколи не було. Чи то таланти не знаходились, чи то потреби не було. Тому артистам, тим, що приїжджають до нас виступати за гроші, доводиться самим «підігрівати» публіку. Але ж є й інші артисти. Ті, на яких за гроші навіть рідна сестра дивитись не піде, не те що тисячі глядачів. Цілий «букет» таких артистів виріс в Україні за останні роки. Їхній заробок — їздити по фестивалях та «політичних» концертах, заповнюючи собою паузи між виступами політиків. Доїздилися до того, що сама політика почала нагадувати концерт, коли після виступу чергового агітатора народ прагне хоч якої пісні для перепочинку. То вже й не добереш, хто у цих концертах артист, а хто — конферансьє. Минулого тижня місто побачило новий жанр політичного концерту, витриманий за усіма правилами шоу-бізнесу. За цими правилами артист не має морального права двічі приїжджати в одне місто з однією програмою. Нова програма — нове турне. Потім запис на студії й продаж компакт-дисків. Або навпаки — спочатку нова програма на компакт-диску, а потім вже турне з цією програмою. Першим таким політичним компакт-диском стали вже забуті «записи Мельниченка» з матюками з президентського кабінету. У підтримку цього «альбому» і вирушив у своє перше турне артист Юрко родом із Рівного. Концерт звався «Україна без Кучми» і йшов упродовж сезону 2000-2001 років. Згодом програми гастролей артиста Юрка змінювались регулярно. Була програма про соціалізм, в якій артист Юрко виступав як не дуже вірний марксист-ленінець. Згодом була «помаранчева» програма із прем’єрою на столичному Майдані наприкінці 2004-го. Після цього артист Юрко проїхав по країні з програмою «Міліцейський міністр». Тепер ми побачили нову програму під назвою «Самооборона». Нічого так програмочка. Нові слова з’явилися, кілька відносно свіжих жартів. Головне — що артист у формі. І сам заробляє, і людям дає заробити. Оцим усім «гуртам», пісні яких безплатно виконувати не виходить. Бо не співаються. Якби не конферансьє, в ролі якого виступає той самий артист Юрко, і слухати не було б чого. А так — нормально. Тільки одне непокоїть. Невеличка невідповідність багаторічних гастролей артиста Юрка тим самим законам шоу-бізнесу. За цими законами публіка добровільно має платити за ці концерти. Гастролі ж нашого артиста-конферансьє оплачуються нами іншим шляхом. Ми платимо за багаторічні гастролі артиста Юрка не з власної волі. Платимо нестабільністю нашого життя, стрибками цін, розквітом хабарництва і всіма іншими добре відомими «радощами» вітчизняної демократії. А може, артисту цьому спробувати продавати на свої концерти квитки? Думаю, що тоді б ми і дізналися про справжню ціну артиста Юрка.
