Щось не склалося цього разу з всенародною панікою. Націоналізація найбільшого банку не призвела не те що до кризи, на яку дехто так сподівався, навіть черг біля банкоматів особливих не було.
Щось не склалося цього разу з всенародною панікою. Націоналізація найбільшого банку не призвела не те що до кризи, на яку дехто так сподівався, навіть черг біля банкоматів особливих не було. Хіба що у перший день, коли кореспонденти побігли робити новини про те, як народ штурмує банківські відділення. Прибігли кореспонденти, а знімати нічого. Ніхто не штовхається, ніхто не штурмує, взагалі усе як було. Хоч бери і сам зображай того вкладника. Але наші кореспонденти ще не досягли рівня своїх російських колег, здатних зняти репортаж про що завгодно не відходячи від студії. Чому ж так сталося? Чому народ не пішов на штурм, рятуючи свої заощадження? Ризикую помилитися, але моя версія така — немає у народу тих заощаджень. Принаймні у таких розмірах, щоб після їхньої вірогідної втрати піднімати всенародний бунт. Розумний став наш народ, навчився чогось за чверть століття ринкової економіки. Мало хто тепер згадає, як на початку дев'яностих люди від страху, що «все пропаде», скуповували мішками хліб, мило, сірники та сигарети. Тому що ринкова економіка влаштована не так, як наша колишня комуністична. Ця економіка готова продати вам усе, що вам треба, у необмеженій кількості. І якщо завтра у Рівному виникне раптова потреба у масовій закупівлі, наприклад, кактусів, ці кактуси повезуть до міста ешелонами з усього світу, аж поки на них у Рівному та околицях остаточно не зникне попит. І залишки не пропадуть — із кактусів можна гнати текілу (мексиканський самогон), яка поки що продається у нас в дорогих ресторанах за страшними цінами. Який висновок? На наше щастя, люди наші вже практично не слухають закликів політиків і роблять своє. Тобто продають і купують, причому щораз у більших кількостях. Загалом все це вже двісті років як написано в економічних підручниках, і якби наші люди ці підручники читали, наша економіка вже давно обігнала би французьку, не кажучи вже про іспанську чи португальську. Небажання читати економічні підручники обійшлося нам у двадцять років періодичної паніки з приводу чи без приводу. Аж нарешті народ у своїй масі збагнув, що гроші слід не зберігати, а витрачати. І чим швидше, тим краще. Приємно, звісно, сидіти напівголодним та напівроздягненим на мішку з американськими доларами. Але молоде покоління ця світла перспектива якось більше не приваблює. Молодь теж готова недоїсти чи недовдягнутися. Але виключно заради найновішої моделі якого-небудь айфона. А це вже прикмета сучасної економіки. Це я для тих, хто не читав підручників. Ті, хто читав, знають, окрім іншого, що будь-яка економічна лекція тим ефективніша, чим вона коротша. Тому буду на цьому закінчувати. Витрачайте ваші гроші на здоров'я і не піддавайтесь паніці!
