Із легенд, які дійшли до нас із часів другої світової війни (правди все одно ніхто не знає), є історія про "Поліську січ", яка, за не дуже добре перевіреними свідченнями, існувала на півночі нашої області під час німецької окупації. Відповідно до цієї історії згадана "січ" була територією, яку контролював загін під проводом Тараса Бульби-Боровця.
Згаданий Боровець узяв собі за псевдо слово "бульба", що відповідало прізвищу відомого літературного героя, а також назві сільгоспкультури, на якій досі тримається харчування місцевого населення. Отож на землях, контрольованих згаданим Тарасом, певний час не діяли жодні закони, окрім тих, що були встановлені самим "Бульбою". Причина проста: німцям тоді було не до глибин поліських лісів та боліт — вони наступали на Москву. Так само не до поліських просторів було і більшовикам, які у той час втікали від німців. Згодом, коли становище змінилося, "Поліська січ" припинила своє існування, залишившись лише у вигляді суперечливих спогадів не дуже численних і не дуже правдивих очевидців. Чому я згадав про це саме тепер? Тому що нині приблизно у тих самих краях теж існує територія, яка не контролюється владою. Можливо, коли-небудь, років так за п'ятдесят, коли свідків вже майже не залишиться, виникне нова легенда про "Бурштинову січ", яка була вільним краєм і якою керував невідомий потім герой. Звісно, що правди у тій легенді буде приблизно стільки ж, скільки у легенді про Бульбу-Боровця — хто перевірить? Наші онуки читатимуть спогади про сміливих копачів бурштину, які, окрім помпування місцевих боліт, відважно захищалися від… Отут поки що проблема — ми не можемо знати, яка у нас буде за півстоліття влада і кого ця влада призначить героями. У разі, коли нинішня влада збережеться (що навряд), легенду про "Бульбу-Бурштинця" розповідатимуть вороги за межами нашої держави. Коли ж влада буде іншою, їй не завадить красива байка про "борців із режимом", які "не скорилися". А що, хіба не так? Хіба нашу місцеву "Бурштинову січ" хтось підкорив? Хтось навів там порядок і законність? Поки що ніхто. І як все буде надалі — ми знати не можемо. Чи може бути таке, що нинішні "отамани", які таємно і не зовсім керують грабунком поліських надр, прийдуть згодом до влади? А може вони вже там? Ніхто цього нам тепер не скаже. Зате потім, коли минуть десятиліття, якщо не ми, то наші діти та онуки дізнаються про подвиги героїчного "Бульби-Бурштинця". Правди у тих легендах буде небагато. Правдою буде лише те, що отой самий "Бульба-Бурштинець", який очолює "нескорену Бурштинову січ", живе нині серед нас. Можливо, ми його навіть дуже добре знаємо. Можливо, він вже тепер "отаман". Чи то районний, чи то обласний, чи то столичний. І "Бульбою" його поки що ніхто не називає.
