Товарно-грошові відносини розвиваються, якщо вірити підручникам, згідно з певними законами. Відкрили ті закони науковці і, що цікаво, продовжують відкривати. Як так може бути? Закони ж бо відкриваються раз і назавжди. Сів у ванну Архімед — відкрив закон, який діє досі й буде діяти завжди. Впало яблуко на голову Ньютону — той самий результат у вигляді безвідмовно діючого закону. Будь-який школяр-старшокласник продовжить низку наведених вище прикладів, а ми повернемось до економіки. Згідно з економічними законами, щоб придбати товар — за цей товар слід платити.
Товарно-грошові відносини розвиваються, якщо вірити підручникам, згідно з певними законами. Відкрили ті закони науковці і, що цікаво, продовжують відкривати. Як так може бути? Закони ж бо відкриваються раз і назавжди. Сів у ванну Архімед — відкрив закон, який діє досі й буде діяти завжди. Впало яблуко на голову Ньютону — той самий результат у вигляді безвідмовно діючого закону. Будь-який школяр-старшокласник продовжить низку наведених вище прикладів, а ми повернемось до економіки. Згідно з економічними законами, щоб придбати товар — за цей товар слід платити. Уявіть собі покупця, який прийшов у крамницю й заявляє продавцю, що, мовляв, не може заплатити, але йому ця річ дуже потрібна. Якщо це не працівник податкової, не міліціонер, не бандит, не приятель хазяїна магазину, нічого в нього не вийде. Хто ж товар задарма роздаватиме? А якщо це бідна людина, яка справді не може заплатити? Можна спробувати це на собі, попередньо не поївши тиждень, поночувавши на горищах та по підвалах. Можливо, після цього, з жалю, продавці на базарі вам щось і дадуть. Але один раз. Вдруге можуть дати менше, а втретє взагалі пошлють. Не туди, куди ви подумали, а на роботу. Тому що, аби мати гроші, слід їх заробити. Про це теж економічна наука каже. Що ж у такому разі відбувається в нашій країні, де бідні не переводяться вже другий десяток років? Які економічні закони спрацьовують? Ніякі. У боротьбі з нами не допоможе ніяка наука, ніякі закони. Послухайте сьогодні численних кандидатів у депутати. Всі вони як один піклуються про бідних. Про тих, хто не може заплатити. Саме для бідних вибиваються мільйонні бюджетні асигнування, які потім тими ж депутатами розкрадаються. Тому що немає в нас бідних. Є діти-сироти, інваліди та старі немічні люди, які справді не можуть на себе заробити. Скільки їх? Озирніться довкіл і побачите, що зовсім мало. Майже не видно. Яким же бідним обіцяють допомагати наші кандидати у депутати? Може, пенсіонерам, які так справно голосують самі та агітують сусідів? А хто ці пенсіонери? Бідні? Якщо людина працювала усе життя, на старість у неї не може не бути зовсім нічого. Має бути житло, майно, заощадження, діти нарешті. Плюс пенсія, яку наші дорогі Янукович та Ющенко намалювали торік зі стелі, а тепер змушують всю країну на ці пенсії працювати. Не на розвиток і зростання, а на те, щоб пенсії виплатити. Туди ж і Тимошенко, та, що Юлія. Знову обіцяє всім бідним допомагати. Дякуємо, Юлю! Досить з нас обіцяних тобою з прем’єрського крісла дешевих м’яса і бензину. То чи бідні у нас пенсіонери? В тому сенсі, що їм треба дати таке, за що вони не можуть заплатити? Якщо не пити горілки, не їздити на курорт і не ходити по ресторанах, то прожити на нинішню пенсію цілком реально. Тим більше, що більшість людей пенсійного віку (який у нас найнижчий у світі) виглядають цілком працездатно. Навіть одружуються. Якщо одружуватись можуть, то й заплатити теж, чи не так? То кому, скажіть, так хоче допомогти наша влада, про кого так непокоїться натовп кандидатів в усі депутати? Про себе вони непокояться. Аби за них проголосували. Насправді ж думати нам всім слід не про допомогу бідним, а про допомогу сильним і працездатним. Щоб не починали вони від безвиході пиячити, щоб не їхали за кордон, щоб не крали. Приказка комуністичних часів «хочеш жни, хочеш куй — все одно одержиш хліб», на жаль, сучасна і сьогодні. Влада робить все, аби не дати людям заробити більше, не дати стати багатими. Ті ж, хто заробив-таки хорошу копійчину, соромляться свого достатку. Знають, що держава наша таких не любить. Державі потрібні бідні, яким треба допомагати в обмін на голоси на виборах. Державі бідні будуть потрібні ще довго. Дуже довго. Аж поки до влади не прийдуть багаті. Не ті, що нині крадуть мільйонами на посадах у держадміністраціях, а ті, хто сам заробив гроші, не соромиться цього і не прикидається бідним.
