Кожному з нас хоча б раз у житті доводилося бувати в конторі сільського, районного або навіть обласного рівня, де немає опалення. Там у холодних коридорах зранку тягне нудотним запахом тютюнового диму, а в кабінетах товчуться істоти невизначеної статі. Про те, що це жінки, здогадуєшся скоріше за інерцією: а хто ж іще? Якщо ж запустити у приміщення, наприклад, іноземця, він ніколи не збагне, як можна підтримувати в собі життя і працездатність за температури плюс десять. Тепле взуття, кілька светрів і куфайка не допомагають, тому більшість працівниць хто зранку, хто по обіді, а хто частіше, приймає «пару грам», від чого запах у конторі починає нагадувати таку ж холодну закусочну, що за рогом. Так ці дами працюють не рік і не два, а, вважай, все життя.
Кожному з нас хоча б раз у житті доводилося бувати в конторі сільського, районного або навіть обласного рівня, де немає опалення. Там у холодних коридорах зранку тягне нудотним запахом тютюнового диму, а в кабінетах товчуться істоти невизначеної статі. Про те, що це жінки, здогадуєшся скоріше за інерцією: а хто ж іще? Якщо ж запустити у приміщення, наприклад, іноземця, він ніколи не збагне, як можна підтримувати в собі життя і працездатність за температури плюс десять. Тепле взуття, кілька светрів і куфайка не допомагають, тому більшість працівниць хто зранку, хто по обіді, а хто частіше, приймає «пару грам», від чого запах у конторі починає нагадувати таку ж холодну закусочну, що за рогом. Так ці дами працюють не рік і не два, а, вважай, все життя. Задуматися над тим, а чому, власне, у конторі холодно, коли існують сотні видів опалення і теплоізоляції, немає кому. Не казати ж вголос, що тепло самі ж у себе вкрали на багато років наперед. Звісно, все вище написане не стосується місцевостей, де встигла пройти «газифікація». Та сама, завдяки якій десятки і сотні чиновників і депутатів записалися у «благодійники» газифікованих сіл. Чому радіти? Яка різниця, звідки до хати йде тепло? Правильно, ніякої. Коли за це тепло платити. А коли не платити, то газ справді є даром небесним! Бо платити за тепло наші люди не звикли споконвіку. Рубали в лісі дрова просто так, бо вони там народилися. Для контори, ясна річ, ніхто просто так рубати не буде. Хіба що для кабінету голови чи директора, якщо той непитущий. Нарубане за бюджет одразу вкрадуть. Тому холодно. Соляркою ж котли тільки самовбивця здатен розігрівати. Солярку ж продати можна! А те, що сам будеш мерзнути, то нічого, скільки тої зими! Привід згадати моторошну картину неопалюваних контор дали нам сусіди-росіяни, яким набридло дарувати природний газ нашому начальству. Вони ж собі не вороги і не будуть віддавати за півціни те, що у них залюбки куплять. Це мало статися рано чи пізно. Ми мали бути до цього готові, встановивши насамперед лічильники газу і тепла у кожній квартирі, забезпечивши можливість відключення неплатника так, щоб не страждав сусід, який платить справно. Не зробили цього. І не тому, що не могли. А тому що хотілося красти і красти той газ і тепло, заплутуючи розцінки і облік так, що навіть найбуржуазніший націоналіст з обласної державної адміністрації нічого не второпає. Не кажучи про бухгалтера, якого ми торік у президенти обрали. Він теж у відповідь росіянам щось мимрить незрозуміле. Та це нам він поки ще може мимрити, ми звичні. А з сусідами просто: заплатив — забирай! Що тепер буде? Не знаю. Можу тільки пригадати шістдесяті-сімдесяті, коли повсюди чорно диміли котельні на солярці, бо солярки тої було скільки завгодно і практично задарма. Сам соляркою руки мив колись на заводі. Вона хоч трохи і смердить, але краща за бензин, яким тоді теж митися можна було. Бензин шкіру сушить. У ті, не такі вже й далекі, часи ніхто б не повірив, що дармові солярка і бензин закінчаться. Хто їх крав відрами, хто цистернами… Точніше, не крав, а брав. Як сьогодні ми беремо газ. Боюсь, що коли ж можливості брати газ просто так вже не буде, нам загрожує масове повернення моди на куфайки для сільських жінок-бухгалтерів. Прийде ця мода в обласні міста, а згодом і до столиці сягне. Та хіба це головне? Живуть же якось люди в селі й ми виживемо!
