Зізнаюся, що так званий "діалог з країною" нашого всенародно обраного Януковича я проґавив. І не тому, що не знав, а тому що заздалегідь розумів, що нічого цікавого у тому "діалозі" не буде. Тому що подібний спосіб спілкування народу з владою притаманний не нормальним цивілізованим країнам, а деспотичним режимам, де вся влада належить одній людині, яка, у свою чергу, робить все, що їй заманеться, ні на кого всередині країни не зважаючи.
Зізнаюся, що так званий "діалог з країною" нашого всенародно обраного Януковича я проґавив. І не тому, що не знав, а тому що заздалегідь розумів, що нічого цікавого у тому "діалозі" не буде. Тому що подібний спосіб спілкування народу з владою притаманний не нормальним цивілізованим країнам, а деспотичним режимам, де вся влада належить одній людині, яка, у свою чергу, робить все, що їй заманеться, ні на кого всередині країни не зважаючи. Як колись це робили царі, королі, імператори, хани, султани чи інші монархи. Як у недалекому минулому робив це генеральний секретар ЦК КПРС. Як нині це роблять численні диктатори, яких на планеті ще вдосталь. Логіка зрозуміла — всесильний володар хоче дізнатися у своїх рабів про те, чи добре їх годують, чи не змушують займатися непосильною працею, чи дають їм потрібні розваги. Бо оточення володаря може не сказати йому, найдобрішому і найсправедливішому, усієї правди. Ось і мусить цей всесильний і мудрий володар періодично сам виходити до людей. Раби ж, що колишні, що теперішні, або розуміють, що це все лише вистава, або ті, хто з них більш спритний, вискакують у перший ряд, аби попросити для себе додатковий шматочок цукру (квартиру, пенсію, газопостачання і таке інше). Зазвичай одне-два таких прохання великий володар миттєво вирішує, показуючи, як він дбає про своїх рабів. Про що повсюди повідомляють його вірні глашатаї. Ви можете собі уявити подібний "діалог з народом", наприклад, президента Франції? Щоб яка-небудь мадам вискочила до мікрофона і попросила, наприклад, прибрати сміття перед її будинком? Або додати особисто їй сотню-другу євро до пенсії? Нормальні люди у нормальних країнах нічого не просять в обраної ними влади. Вони можуть лише вимагати шляхом страйків, демонстрацій, мітингів і тому подібного. Якщо ці вимоги влада не виконує, вона може заздалегідь пакувати валізи. Бо цю владу вже ніколи більше не оберуть. Тож запитую вас, громадяни вільної та демократичної України: про що ви хотіли сказати особисто Януковичу такого, що він не знає? У тих спритних, що просять шматочок цукру, я нічого не запитую. Бо нормальна людина, яка здатна на себе заробити, ніколи не буде публічно просити допомогти їй матеріально. Соромно буде. Ви незгодні? Ви нездатні самі на себе заробити? Співчуваю. Але не думаю, що прохання про матдопомогу вирішить усі ваші проблеми. Бо для того, щоб наші люди могли спокійно заробляти собі на гідне життя, слід не ставати раз на рік у чергу перед мікрофоном, а домагатися, аби влада створювала умови для заможного життя своїх громадян. Смієтеся? Кажете, що влада такі умови створює лише для себе? А хто цю владу обирав? Хто голосує щораз на виборах за того, хто голосніше кричить? Тож вирішуйте, шановні, або будете обирати собі нормальну владу, думаючи перед тим, як голосувати, або будете і надалі просити в Януковича допомогти вам матеріально.
