— Щось ми з вами, куме, погано розвиваємося! — Згоден, не дуже! — То може утворимо для цього політичну партію? Так і назвемо — партія розвитку. — Згоден. Оце повечеряю і піду по селу утворювати первинну організацію! Приблизно подібного змісту розмова, треба думати, відбулася нещодавно в одному із сіл Корецького району. А також Костопільського, Дубенського, Гощанського та багатьох інших районів нашої області. Так вже сталося, що думка створити "партію розвитку" одночасно прийшла у голови чималої кількості наших земляків, які раптом збагнули, що жити далі без такої партії вже неможливо. Ці люди не лише подумали, а й провели спочатку районні, а потім обласну конференцію "партії розвитку", повідомивши про це пресу та Міністерство юстиції.
— Щось ми з вами, куме, погано розвиваємося! — Згоден, не дуже! — То може утворимо для цього політичну партію? Так і назвемо — партія розвитку. — Згоден. Оце повечеряю і піду по селу утворювати первинну організацію! Приблизно подібного змісту розмова, треба думати, відбулася нещодавно в одному із сіл Корецького району. А також Костопільського, Дубенського, Гощанського та багатьох інших районів нашої області. Так вже сталося, що думка створити "партію розвитку" одночасно прийшла у голови чималої кількості наших земляків, які раптом збагнули, що жити далі без такої партії вже неможливо. Ці люди не лише подумали, а й провели спочатку районні, а потім обласну конференцію "партії розвитку", повідомивши про це пресу та Міністерство юстиції. Запитаєте, де ці люди були раніше, чому ідея порозвиватися у складі нової партії лише зараз прийшла в їхні світлі голови? За всіх не скажу, а головний "розвивальник", якого обрали на обласній конференції, досі був у Партії регіонів. Чому ні? Зрозуміла людина, що далі з тою партією вже не порозвиваєшся. А хочеться. Причому не просто так, а в якій-небудь раді. Бажано Верховній. Не вийде — то хоча б в обласній, міській чи районній. Запитаєте, навіщо для цього нова партія? Старих-бо зо дві сотні є. Відповідь проста — за більшість із тих партій вже ніхто ніколи не проголосує, а в тих, за які проголосують, усі місця вже зайняті. Не пропхнешся! А хочеться! Щоб казати потім, що взагалі-то я звичайний законослухняний бізнесмен, але мало мені клопоту з бізнесом, хочу у політику! Інакше ніяк. Не будеш у потрібній партії — успішним бізнесменом стане хтось інший. Той, хто вчасно встиг. Особливо тепер, коли з тими партіями не знати що буде. Куди бігти? До якої вступати? Проблема! Пригадую, як знайомі підприємці ставали хто рухівцями, хто народними демократами, хто соціал-демократами, хто народниками, хто нашоукраїнцями, хто регіоналами... Хто вгадував — потрапляв у владу і мав успішний бізнес або хоча б депутатську зарплатню. Хто не вгадував — шукав, куди б то його вступити. Можу дати пораду — за всіма рейтингами тепер попереду "радикальна партія". Із неї, той хто першим встиг, точно будуть і депутати, і бізнесмени. Особливо помітних людей там поки що немає, окрім головного "радикала", який нині, якщо йому вірити, чи не самотужки воює на Донбасі, причому завжди потрапляє у телекамери, а потім у телевізор та газети. Тож можна поштовхатися, аби поближче до нього. Ну не зовсім щільно, бо він, кажуть, орієнтований не так. Хоча заради доброї справи можна і потерпіти. І не таке терпіли, чи не так? Думаю, якщо рейтинг у радикала не впаде, ми побачимо біля нього чимало знайомих облич. Бо коли ще та "партія розвитку" розвинеться і чи розвинеться взагалі? Тож думайте, куме!
