У далекі вже часи середньовічного мракобісся люди так само, як і тепер, прагнули щастя та матеріального добробуту. Тоді все було простіше, і найкоротшим шляхом до щастя вважалося золото. Маєш золото — маєш щастя. Але щастя, як і золота, усім якось ніколи не вистачає.
Тож науковці тих часів поставили за мету створювати золото за допомогою хімічних реакцій. Таку реакцію, як вони вважали, дозволяв здійснити так званий філософський камінь, тобто речовина, якої не вистачає, аби будь-який метал перетворити на золото. Врешті ті алхіміки (саме так вчили нас їх називати у школі) винайшли спосіб виготовляти латунь, яка дуже схожа на золото, але ним, як відомо, не є. Чому я про це згадав у перші дні нового року? Тому що саме у ці дні виповнилося рівно сорок років як по телевізору показали всім добре відому кінокомедію про мужика, який напередодні Нового року напився до безтями, потім пережив певні пригоди і знайшов наступного дня своє щастя. Довго не міг збагнути, у чому феномен успіху цього банального загалом кінофільму? І лише нещодавно зрозумів, що справа не у геніальному сценарії, не у талановитому режисері, не в унікальних акторах чи незабутній музиці. Головне у цьому фільмі — рецепт щастя. Не йде у тебе щось в житті, невдачі переслідують, грошей не вистачає, жінки не люблять… Є простий спосіб — напийся під Новий рік до безпам'ятства і прокинешся на ранок щасливим! Цей спосіб одразу сподобався чоловічій частині усієї нашої колишньої неозорої батьківщини. Мужики почали експериментувати із здобуттям щастя шляхом випивання великої кількості спиртного. У переважної більшості з них щастя в результаті не наставало. Якщо не вважати перші хвилини після початку експерименту… Але народ не зупинився і вперто продовжував пошук щастя через пляшку горілки. Ніхто вже й не думав чекати Нового року — експеримент захопив усю країну. Поступово долучилися жінки — їм що, щастя не потрібно? Минуло вже сорок років. Немає вже тої країни, в якій відбувалися пригоди героїв того самого фільму. Але народ все не зупиняється — подібно до середньовічних алхіміків, які вперто шукали спосіб добути золото. Нам легше, ніж тим алхімікам — наш "філософський камінь" усім добре відомий. Горілкою зветься. А от щастя ніяк не настає. І цього року знову не настало… А може, досить вже нам того… Отого "філософського каменя"? Кажуть, що за кордоном якось без нього щастя досягають. Брешуть, напевно…
