Нелегко здобути славу в сучасному світі. Навіть не славу, а просто популярність. Ну щоб про тебе хоч раз сказали на всю область, а ще краще, на всю Україну. Про закордон взагалі мовчу, хоча і це можливо. Згадайте Музичка із вчасно зареєстрованим автоматом.
Потрапити до головних новин загалом нескладно — головне, опинитися у потрібному місці. Що я маю на увазі? Маю те, що будь-який вчинок, який ви здійсните там, де немає озброєних телекамерами кореспондентів провідних засобів масової інформації, або хоч яких інших, залишиться нікому не відомим, окрім безпосередніх свідків. Ну, до кримінальної хроніки потрапите на крайняк. І все. Аби про вас сказали щось поза межами цієї хроніки, слід не просто зарубати сусіда сокирою, а зробити це якось по-особливому. Впоперек, вздовж, а потім "в ялиночку". Не просто задушити сусідську бабусю, а ще й підвісити її перед сільрадою в якийсь чудернацький спосіб. Та навіть це не гарантує вам згадки по телевізору — треба, щоб це все хтось зняв на відео, бажано якісно і з підсвітленням. Інакше далі глухих закапелків Ютюба ваш суперзлочин не потрапить. Про те, чи посадять вас за це, навіть думати не хочу. Занадто специфічне у нас тепер і слідство, і судочинство. Отож зрозуміли? Щоб бути на видноті, потрібно, щоб тебе зручно, яскраво і вчасно зняли на телекамери з відповідним звуком і освітленням. Інакше даремні будуть усі ваші зусилля. Викладений вище потік думок виник у мене після того, як у наших ЗМІ вкотре з'явилася інформація про "церковний конфлікт" у селі Птича, де православні різних патріархатів ніби ніяк не поділять цегляну церкву стандартної архітектури. Сам "конфлікт" мене взагалі не цікавить — справжні віруючі біля храмів між собою не б'ються. Мене зацікавила логістика. Є така галузь економіки, яка дозволяє доставити предмет із точки "А" у точку "Б" якомога швидше і дешевше. Логістика у Птичі проста — "спірна" церква знаходиться безпосередньо на автотрасі Київ-Чоп, яка на сьогодні чи не єдина в Україні, по якій можна їздити, не ризикуючи зламати авто. Згаданий Божий храм прекрасно видно з проїжджаючого транспорту — сам двічі бачив групи мужчин, що грілися неподалік біля бочки з дровами. Чи то була міліція-поліція, чи то "активісти" з однієї або з обох сторін, неважливо. Важливо те, що із Львова та Рівного до місця "конфлікту" можна зручно доїхати за годину. Зняти сюжет і відправити його в ефір. Коли треба — можна зробити це ще раз, два чи "много, много, много раз", як колись співали цигани. Коротше — з висвітленням "церковного конфлікту" у ЗМІ проблем немає жодних. Ну чому, скажіть, православні наші принципові не засперечалися за церкву кілометрів за тридцять-сорок від автотраси? Там, куди без ризику залишитись без коліс не доїдеш, куди краще одразу трактором? Хіба немає по тих селах церков? Та скільки завгодно! Сотні! Але як туди привезти кореспондентів із телекамерами? А як охорону платну під виглядом "активістів" туди привозити та міняти щодоби? Отож! Тому радий я за наших православних, які добре знаються на логістиці. Навігатор вам у поміч!
