Колись у давнину всілякі негаразди — від паводків, посух, епідемій та воєн до здохлої корови, тяжкого похмілля і відсутності грошей — пояснювали розташуванням зірок на небі. Стали так зірки — і нема на це ради. Змирись, людино, і страждай, аж поки зірки не стануть так, щоб тобі щастило. А оскільки сам ти у цих зірках нічого не тямиш, це тобі пояснять. Хто саме? Той, кому треба, той і пояснить. Видається, що нічого не змінилося і досі. Всі ми хочемо списати свої невдачі на щось таке, що від нас не залежить. На зірки теж можна — недарма всілякі ворожки у нас процвітають. Але ж це не для всіх. Дехто може і не зрозуміти.
Колись у давнину всілякі негаразди — від паводків, посух, епідемій та воєн до здохлої корови, тяжкого похмілля і відсутності грошей — пояснювали розташуванням зірок на небі. Стали так зірки — і нема на це ради. Змирись, людино, і страждай, аж поки зірки не стануть так, щоб тобі щастило. А оскільки сам ти у цих зірках нічого не тямиш, це тобі пояснять. Хто саме? Той, кому треба, той і пояснить. Видається, що нічого не змінилося і досі. Всі ми хочемо списати свої невдачі на щось таке, що від нас не залежить. На зірки теж можна — недарма всілякі ворожки у нас процвітають. Але ж це не для всіх. Дехто може і не зрозуміти. Наприклад, той, кому ти винен гроші й не віддаєш, бо зорі у сузір’ї Козерога не тим боком стоять вже третій місяць. Не варто так казати, повірте. Можна і самому не тим боком після цього кілька місяців стояти. Інші причини слід шукати. Більш сучасні, більш співзвучні часу. Найкраще посилатися на глобальне потепління. На цю штуку можна списати практично все: від скислої юшки за дві гривні до проваленої дороги до Млинова за сотню мільйонів. Подивіться на продавців «зимових» шин для автомобілів. Поки тисячі «лохів» автомобілів не понакупляли, ніхто й не чув про ті «зимові» шини. Тепер же від них не відкрутишся. Так переконають, що сам потім не можеш зрозуміти, як оце двадцять років їздив без тих шин і живий залишився… До чого тут потепління глобальне? Не знаю, підіть до шиномонтажників, вони вам розкажуть. Чого я маю за них щось придумувати за безплатно? Тільки уважним треба бути, коли на оце потепління посилаєшся, щоб морози часом не вдарили. Згадайте: щойно прихопить морозом, одразу всі про потепління мовчать. Ніби й не говорили нічого такого ніколи. Ну справжнісінькі тобі страхові агенти. Мовчать, аж поки сонечко не вийде. Тоді знову починають про потепління і катастрофу, яка на нас з цієї нагоди стрімко насувається. А щоб не повністю від погоди залежати — світову фінансову кризу придумали. Ну геніальна штука, скажу я вам. На усі випадки життя. Можна нічого нікому не платити, нічого нікому не пояснювати і взагалі нічого не робити. Лише нагадувати, що криза фінансова всесвітня суне по планеті від Таїланду до Тайкурів. Тож плати, скільки скажуть, і не торгуйся. Не будеш платити? Ну і я не буду! Ось вам і криза, а ви казали! Навіть не знаю, скільком мільйонам людей під це діло борги не повіддають, до кого куплене не дійде, кого просто з роботи поженуть, скориставшись моментом. Аби перевірити, чи справді все так погано, у куми запитав, як справи. Вона мені про ціни на все, про курс валют і таке інше. Що не ми, мовляв, це все організували, а тепер страждаємо. Коротше, кажу, будуть вареники на Андрія чи як? Будуть, — відповідає кума, — куди вони подінуться? А криза глобальна? — запитую. Мовчить кума, посміхається. Вся така глобальна…
