Цього тижня мені до рук зовсім випадково потрапив свіжий (!!!) номер газети "Донєцк вєчєрній". На першій шпальті — величезний портрет їхнього самопроголошеного "вождя", на інших — інформація про те, як під його орудою процвітає "маладая рєспубліка". Ну і, звісно, програма телебачення.
Спочатку здалося, що я читаю щось із колишнього життя, з тих часів, коли ми під "руководством партії" лише те й робили, що зміцнювали трудову дисципліну, підвищували продуктивність праці та цілодобово шукали приховані резерви зростання промисловості, сільського господарства, освіти, науки і т.д. Придивився ближче — не те. У старі часи портрет першого секретаря па першій шпальті з'являвся у суворо обмежених випадках. А так — виключно "герої праці". Кинув би я це діло, якби не прочитав свіже повідомлення про те, що наш парламент знову збирається прийняти закон "про роздержавлення ЗМІ". Якщо хто не в курсі, нагадаю, що згадане "роздержавлення" збирався здійснити ще Віктор Ющенко, щоб він був здоровий, десять років тому. Західні партнери сказали йому, що у цивілізованих державах немає і не може бути "державних ЗМІ", тобто газет, телебачення та радіо, які існують за державний кошт. Наш тодішній президент погодився ніби, але до справи руки якось не дійшли. Зрозуміло чому — під Ющенком тоді були керівники обласних та районних держадміністрацій, кожен з яких мав "власні" засоби інформації, що фінансувалися за державний, тобто за наш із вами рахунок. Що з ними усіма стало — добре відомо. Газета, на першій шпальті якої незмінний портрет "благодійника", а на інших розповіді про суцільне під його керівництвом процвітання, є навіть не вчорашнім, і не позавчорашнім днем. То чому ж ці газети так довго не "роздержавлюють"? Більше того, фінансують із місцевих бюджетів ще й "комунальні" видання? А чому ні? Чому б міському чи обласному голові не мати кишенькової газети з власним портретом у різних позах? Це ж йому нічого не коштує! Зате коштує нам. Усім без винятку. Особливо неприємно це тим, хто видає газети за власний кошт, тобто випускає їх, потім продає, а на зароблені гроші живе і… платить податки. З яких потім фінансують оці "комунальні" та державні видання з портретами керівників та розповідями про наше під їхнім керівництвом процвітання. Далі не продовжуватиму. Просто ще раз нагадаю про газету донецьких самозванців, яку теж видають не за власний кошт цих злочинців. Якщо ця газета нічим принципово не відрізняється від сотень "районок" та "міських газет", то чим відрізняються керівники тих районів та міст від тих, хто керує нині в окупованому Донецьку? Якби відрізнялися, то за цими "районками" вже давно б загуло. Але не гуде поки що. Все обговорюють це питання наші "народні депутати". Не хочуть кидати напризволяще наших "колег", які нічого іншого, аніж прославляти існуючу владу, не вміють і не хочуть робити. Хоч у Донецьку, хоч деінде. А папір нині такий дорогий…
