У пошуку Гройсмана

1858 0

Ми у соцмережах:

Гройсмана знаєте? Так, того самого, що тепер голова Верховної Ради, а до цього тричі обирався міським головою Вінниці? Тричі міським головою просто так не обирають, та й Вінниця — це вам не Донецьк, місто досить культурне, хоча до Рівного не дотягує. Отож згаданий Гройсман є представником саме тої частини людства, яка виправдовує свої прізвища.

Не прізвища на зразок Петренка, Іваненка, Сидоренка, а прізвища, що йдуть з давнини. Ще малим дивувався, що у найшвидшого тоді бігуна світу було прізвище Борзов, а десятикратний чемпіон світу з боротьби мав прізвище Медведь. Потім зрозумів, що згадані спортсмени, і не лише спортсмени, успадкували у своїх далеких предків разом із прізвищем те саме, за що ті прізвища їхні предки отримали триста років тому. Можете самі пригадати своїх знайомих на прізвище Хитров, Розумовський, Письменний і так далі. Я це до чого пишу? Владу нашу нині хитає на всі боки, і не вистачає цій владі, як на мене, саме Гройсманів. Я не маю на увазі національне походження конкретної людини, хоча історичних співвітчизників Гройсмана у нашій владі скільки завгодно. Я про те, що прізвище Гройсман перекладається із забутої нині єврейської мови ідіш як "велика людина". Гадаєте, що євреї дурніші за нас і давали своїм людям прізвища абияк? Тому й став один із численних Гройсманів у нашій державі великою людиною. Але ж як їх у нас мало! Як їх не вистачає! Візьміть наше місто — куди усі наші місцеві Гройсмани поділися? До Ізраїлю, скажете? Та ж не всі — до міської синагоги у Рівному дуже навіть є кому ходити. Але всі вони якісь не Гройсмани, якісь, навпаки. "маленькі люди", не знаю, як це точно звучить на ідіші. Та я не про євреїв взагалі. Я про наших місцевих керівників, які ну аж ніяк не Гройсмани. Візьміть хоча б нашого міського голову. На вигляд він ніби цілком Гройсман — великий, серйозний, солідний. А придивишся ближче — не тягне. Якийсь метушливий, не впевнений у собі, підозрює усіх довкіл невідомо у чому. Але цей ще нічого, ви на обласних наших керівників подивіться! Ну сама дрібнота — нема на що глянути. Міняють їх останнім часом одного за одним — різниці жодної. Що є вони — що нема! І чого ми з такими керівниками досягнемо? Особисто нічого проти цих людей не маю — вони по-своєму достойні громадяни, їх все-таки за щось обрали та призначили. Але не Гройсмани вони! Тобто не великі люди! Велика людина мислить великими категоріями. Думає не лише про нинішню оборудку, а про історію. Ну хоча б на років двадцять наперед, а хотілося, щоб на років сто. Хотілося б, щоб наші керівники думали про те, що вони вже тепер можуть зробити для того, аби у майбутньому їхні нинішні справи були корисні людям. Є серед них такі? Ну щоб не на словах, а насправді щось таке зробили, щоб на віки. Ну не на віки, то хоча б на десятиліття. Ну хоч не зробили, а запланували… Немає таких. Далі власної земельної ділянки хоч у Басівкуті, хоч на Багамах, хоч у Ростові-на-Дону (різниці немає) їхні плани не піднімаються. І сидить потім такий, проїдає тихенько те, що встиг "нацарювати", а до нього молоді журналістки табуном біжать — прокоментуйте, шановний, останні події! І вони коментують, мать їхню! І де нам отих Гройсманів набрати, щоб думали і діяли як справді великі люди? Ну один, як ми бачимо, вже є. Може, інші звідкись потроху підтягнуться?


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також