Поки влада з перемінним успіхом відганяє від храмів Московського патріархату охочих посвятити паски під час карантину, спробуємо заглянути на кілька тижнів наперед. У ті дні на початку травня, в які вже три десятки років народ працює на власних городах, використовуючи офіційні вихідні на «день солідарності трудящих» та «день перемоги».
Щороку уряд чаклує над календарем, додаючи та віднімаючи чергові та «святкові» вихідні. І підсумок завжди однаковий — народ їде на півтора тижня на село! Коли на ці дні випадає Великдень, там його і святкують. Цього року все не так — вірус із карантином втрутилися. Є нагода змінити усталений порядок на більш логічний та зрозумілий. Справді, кому нині потрібен той «пєрвомай»? Нікому взагалі! То може скасувати його, якщо є зручна нагода? Разом із «днем перемоги». І не треба тут волати про «ветеранів»! Так і уявляю натовпи 95-річних людей із стосами медалей на піджаках, які прориваються крізь поліцейські кордони до «вічного вогню», аби «вшанувати пам’ять». Давайте без обману — усі ці «ветерани» вже добрий десяток років є костюмованою масовкою за гроші, які платять вороги нашої незалежності. Тепер країна «переможців» є агресором, який напав на Україну зі зброєю і продовжує чи не щодня вбивати наших людей. То може ну його, той «день перемоги»? Європа якось без нього існує, то й ми точно не помрем, принаймні від цього. І нашому «головнокомандувачу» буде легше. Бо який би він не був актор, а приймати зайвий парад у статусі втікача від мобілізації йому навряд чи комфортно. Звісно, що замість скасованих «свят» слід дати народу щось навзамін. Чому ні? Оголосити, наприклад, перший тиждень травня «картопляними канікулами». Офіційно. Щоб люди знали, що у ці дні вони можуть їхати на село і займатись своїми справами. Хто не захоче, ті зможуть працювати. Потім життя покаже, кого виявиться більше. І все потихеньку налагодиться. Без усяких там «міжнародних солідарностей» та чужих «перемог». Зате з картоплею, вчасно посадженою усім нам на користь!