Тільки подивившись на іноземців, починаєш розуміти, який ти розумний. Ці іноземці увесь час прагнуть все удосконалити, щоб уникнути проблем, самі ці проблеми створюючи. В Англії, наприклад, кожен дорожній знак супроводжується відповідним написом. Так само, як і кожен сигнал світлофора. Мало того, що перед тобою горить червоний, так ще й світиться напис «стоп». Щоб не переплутав ніхто. Коли зелений — навпаки, світиться слово «гоу», тобто «йдіть». У хорошому значенні цього слова. І так у них все! Оце магазини у нас заходилися відкривати іноземці. Великі такі, грандіозні. «Метро» називаються. Ну хіба не могли назвати якось інакше, щоб не заплутувати народ? Мабуть, про щось здогадавшись, ці гуртові торговці дописали знизу ще кілька слів. Для тих, хто не зрозумів, що це за «метро». Напис англійською звучить «кешендкеррі».
Тільки подивившись на іноземців, починаєш розуміти, який ти розумний. Ці іноземці увесь час прагнуть все удосконалити, щоб уникнути проблем, самі ці проблеми створюючи. В Англії, наприклад, кожен дорожній знак супроводжується відповідним написом. Так само, як і кожен сигнал світлофора. Мало того, що перед тобою горить червоний, так ще й світиться напис «стоп». Щоб не переплутав ніхто. Коли зелений — навпаки, світиться слово «гоу», тобто «йдіть». У хорошому значенні цього слова. І так у них все! Оце магазини у нас заходилися відкривати іноземці. Великі такі, грандіозні. «Метро» називаються. Ну хіба не могли назвати якось інакше, щоб не заплутувати народ? Мабуть, про щось здогадавшись, ці гуртові торговці дописали знизу ще кілька слів. Для тих, хто не зрозумів, що це за «метро». Напис англійською звучить «кешендкеррі». Загалом слів у цьому нагадуванні три, але вимовляються вони разом, приблизно як наше «гоу...», тобто «йдітьвина...». Це фразеологізм у них такий, стійке словосполучення. Так ось словосполучення під назвою згаданої гуртовні буквально означає «плати і винось». Або по-літературному — продаж товару за готівку без доставки. Оригінальна пропозиція, чи не так? Як це зручно для нас! Бо ж ми з діда-прадіда звикли розраховуватись банківськими чеками і вказувати адресу доставки. Чи не так? Це іноземці, напевно, так про нас думають. Гадають, що у нас банки існують для зручного обслуговування клієнтів, а не навпаки. Не розуміють вони того холодку, який проходить у нашого співвітчизника по спині, ледве він віддасть свою кровну копійчину до банку, одержавши навзамін квитанцію. Бо ж страшно віддавати. Страшно, бо не знаєш, чи повернеться до тебе коли-небудь ця копійчина, чи згине разом із тим банком і його квитанціями. І з купленим товаром те ж саме. Коли взяв його до рук — твоє! Коли хтось його кудись повіз, одразу страх проймає. Або завезуть не туди, або привезуть не все, або зламають чи розіб’ють дорогою. Коли ж заплатив і забрав, тоді інша справа. Все твоє у твоїх руках! Залишається лише додому донести чи довезти. Що теж не завжди просто і безпечно. Але це вже наша проблема, а не якогось там банку чи супермаркету. Самому воно спокійніше. За кордоном же така практика, як виявилося, є спеціальною послугою, яка здешевлює товар і приваблює ощадливого покупця за тим товаром аж кудись за межі міста у той великий сарай із товарами. Бо ж можна просто зателефонувати і замовити товар, оплативши його через банк, і чекати доставки. Але це буде, треба думати, дорожче, ніж у тому «метро» з його «кешендкеррі». Ти дивись, які розумні! Яку послугу вигадали у боротьбі з конкурентами! Ніби ми самі цього не знаємо і не вміємо! Ну що з тих іноземців взяти? Одне втішає — більшість потенційних покупців того «метра» з тонкощами англійської не знайомі. А те, що зі школи та інституту пам’ятають, допомагає частково. Щось знаєш, а про щось здогадуєшся. Як із тим миючим засобом «вошендгоу», який частина наших співвітчизників зрозуміла як заклик до вошей залишити територію. Мовляв, «гоу» звідси, воші! Вошендгоу! А взагалі нам ті іноземні підказки ні до чого. Ми і без них добре знаємо, що робити з нашим «кешем» і куди ми маємо «керрі» те, що на той «кеш» придбали. Бо розумні ми, не те що іноземці!
