І хто сказав, що не можна робити гроші з повітря? Не продавати це повітря у герметичній упаковці, хоча і це за нинішнього забруднення природи у майбутньому не виключено. Є ще кілька способів. Точніше, кільканадцять, а може, й кількасот, як у того літературного героя, який, як відомо, знав чотириста способів порівняно чесного відбирання грошей у співгромадян. Що цікаво, на Заході користуються практично одним способом використання повітря у корисливих цілях. Уся північ Німеччини, а також Нідерланди, Данія, Бельгія та інші прибалтійські країни Європи суцільно заставлені величезними вітряками, які виробляють електрику, економлячи нафту, газ, вугілля та дрова.
І хто сказав, що не можна робити гроші з повітря? Не продавати це повітря у герметичній упаковці, хоча і це за нинішнього забруднення природи у майбутньому не виключено. Є ще кілька способів. Точніше, кільканадцять, а може, й кількасот, як у того літературного героя, який, як відомо, знав чотириста способів порівняно чесного відбирання грошей у співгромадян. Що цікаво, на Заході користуються практично одним способом використання повітря у корисливих цілях. Уся північ Німеччини, а також Нідерланди, Данія, Бельгія та інші прибалтійські країни Європи суцільно заставлені величезними вітряками, які виробляють електрику, економлячи нафту, газ, вугілля та дрова. Взяту з повітря енергію чесно продають і отримують за це гроші. У нас це теж було б реальним. Бо ж простір між Кавказом та Уралом є природною аеродинамічною трубою, через яку вітер постійно дме у напрямку південного сходу нашої держави. Заставити б донецькі на кримські степи вітряками — мали б заробітку не менше за німців чи бельгійців. Але навіщо, коли вітер і так задуває до певних кишень чималенькі кошти з бюджету? Коли по телевізору у черговий раз повідомляють про те, що вітром порвало лінії електромереж і стільки-то населених пунктів опинилось без електричного струму, завжди оперативно додають цікаві цифри. Кажуть, що стихія завдала збитків тій чи іншій області на стільки-то мільйонів. Цифри ці, ясна річ, ніхто не запам’ятовує. У всіх перед очима залишаються вражаючі кадри повалених дерев, зірваних (у прямому значенні) дахів і тому подібного. Сам же механізм перетворення цієї картинки у певну суму мільйонів, так само як і витрачання цих мільйонів, залишається для загалу невідомим. Звідки беруться саме такі цифри? Як вдається так швидко підрахувати збитки? І головне — на що витрачаються ці мільйони? На розчищення доріг? На прив’язування електропроводів? На зміцнення дахів? Хто це робить і за які кошти? Чому не розповідають про це нам всім із подробицями та цифрами? Здається мені, що той працівник Міністерства з надзвичайних ситуацій зовсім не зацікавлений занадто міцно прив’язувати те, що обірвало вітром. Бо коли знову буде вітер, нічого не впаде і не порветься, ніщо нікуди не виллється, а значить, і мільйонів із бюджету ніхто не отримає. Серйозно, давайте подумаємо, чого б це зовсім не бідні й не останні в державі люди так хочуть «у пожежники», тобто у міністри з надзвичайних ситуацій? Навіщо людині із серйозним бізнесом раптом йти у рятувальники? Відповідь проста — там грошей крутиться чимало. Причому таких грошей, які ніхто як слід не обраховує і за які ніхто як слід не звітує. Який може бути звіт від вітру? Якщо це не так, то чому практично кожне посилення вітру знеструмлює у нас цілі регіони? Невже не можна раз і назавжди збудувати такі лінії передачі електроструму, які б не обривалися від вітру? Можна, звичайно. Тільки тоді мільйонів із повітря ніхто не отримає. А бізнес цей, як показують постійні «катастрофи», дуже навіть хороший. Набагато кращий, ніж оті вітряки ставити.
