Відносно нещодавно в окремих українців з’явився новий орган — хатєлка. Це вам не абищо — бо якщо вірити нашим журналістам, політологам, експертам і т.д., згадану хатєлку можуть мати винятково високопосадовці або дуже багаті люди. Як не почнеш читати щось про українську політику чи економіку, одразу надибаєш фразу про те, що парламент, кабмін, президент, міністр, депутат чи ще хтось задовольнив чи не задовольнив чиюсь хатєлку.
У нас із вами хатєлкі бути не може — занадто дрібні ми для тих, хто вживає це слово. Звісно, це все можна перекласти на українську, але так не цікаво. Давайте краще дізнаємося, звідки ця хатєлка у нас взялась? Хто заніс цю хатєлку до України, обмазавши нею язики «дуже інформованих» осіб? Почнемо із себе. Згадайте часи, коли вам було років три-чотири і ви пізнавали навколишній світ, вивчаючи слова, якими позначаються предмети та явища. Нові слова ви чули від батьків, сусідів, родичів, вихователів у дитсадку. Але це були слова нецікаві. Набагато цікавішими були слова, якими спілкувалися вантажники біля сусіднього магазину чи великі хлопці у дворі. І нічого, що ви не розуміли часом значення цих слів, змушуючи червоніти батьків, які вас такого не вчили. Якщо не згадаєте себе, згадайте своїх дітей у такому ж віці. Згодом, коли людина дорослішає й отримує при цьому таку-сяку освіту, усі слова знаходять своє місце — ми вже знаємо, де і коли можна вживати ті чи інші слова чи вислови, а де не можна. Але дитяче бажання похизуватися новим словом таки залишається. Особливо якщо не довчився і не прочитав того, що належить. Отоді й починається — дорослі ніби люди поспішають до ладу і не до ладу повторювати нові «смачні», як їм здається, слова, аби зробити свою мову більш оригінальною. Насправді нічого доброго у цьому немає. Тому що на одного дивака, який, начитавшись у старому російському перекладі книжок про мушкетерів, обзиває сусіда «канальєй», знаходиться тисяча тих, хто радісно обзиває сусіда «жопой». Ви вже помітили, що жопа стала офіційно вживаним словом, невпинно наступаючи від східного кордону по лінії Харків — Запоріжжя — Одеса. Натомість альтернативне слово «срака» окопалося по лінії Дубно — Броди — Підволочиськ, готуючись зустріти цю жопу в повній бойовій готовності. Але повернемось до хатєлки, яку наші «інтелектуали» підчепили від москалів і тепер розносять цей вірус по Україні. Звісно, грамотна людина може замість слова «бажання» вжити один із синонімів, наприклад, «забаганка». Але хіба ця лоховська забаганка звучить? Хатєлка — зовсім інша справа! Відчувається, що говорить правильний пацан чи правильна пацанка, якій дозволили підслухати розмову «сєрйозних людєй», які у нас всі без винятку спілкуються хохловським діалектом москальської мови, підхоплюючи, як маля у пісочниці, кожне нове слово від дорослих дядь із Москви. Звісно, ці грамотєї можуть образитись. Можуть назвати мене «ні разу нє грамотним ат слова савсєм». На що я запитаю: а хатєлка у вас часом не болить?