З дитинства не любив усілякі річниці. Можливо, тому, що у ті часи керівники нашої колишньої батьківщини зрозуміли, що ніякого обіцяного народу комунізму бути не може. Треба ж було зайняти чимось руки і головне — голови підпорядкованих цій владі людей. Тому все моє свідоме життя за СРСР ми або готувалися до ювілею, або той ювілей відзначали. Не працювати ж було — все одно зарплатня у всіх була однаковою. Та я, власне, не про це.
Навіть не про "річницю майдану", відзначати яку, як на мене, було блюзнірством. Тому що поминати загиблих усією країною у той час як наших людей продовжують щодня вбивати десятками і сотнями, не те що недоречно — злочинно! Замість захищати живих наша влада проливає крокодилячі сльози за загиблими. Особливо мені сподобалась того дня наша Юля. Рік тому її випустили з тюрми, після чого вона одразу ж кинулась обиратися у президенти, а потім — у нові вибори. Поки ці вибори пройшли, ми втратили Крим і Донбас. А Юля що? Нічого! Бо її цікавила лише влада і більше нічого. І так було завжди і так завжди буде. Власне, це ж саме стосується й інших наших зверхників, які насправді ненавидять один одного у сто разів більше, аніж того Путіна чи як там його тепер звуть у народі. Ви не забули часом, як колись у Криму, ще тоді формально українському, наша Юля стояла поруч із Ху@лом, коли той обзивав різними словами тодішнього президента України. І не просто стояла, а радісно хіхікала. Ось і дохіхікалася. І не лише Юля, а й усі інші, бо практично у кожного, а точніше, у кожного з наших провідних політиків є з Ху@лом якесь своє особисте "хі-хі", просто нам цього поки що не показали. Ну що, скажіть, заважає нам оголосити Росії війну у відповідь на агресію, яка триває вже другий рік, руйнуючи Україну і забираючи життя її людей? Чого нам іще боятися? Нам з вами боятися вже немає чого, а ось їм, тим, хто однією рукою пише про "російську агресію", а другою підписує з "агресором" фінансові оборудки, дуже навіть є що втрачати. Власне, рука може бути й одна. Та сама, що сьогодні тисне руку Ху@лу, а завтра — пораненим у боях із цим Ху@лом. Хіба так можна, хіба не відсохне така рука? У них не відсохне. Вони завжди знайдуть що нам збрехати. Хі-хі…
