Нещодавно побачив у центрі Рівного хлопчика років семи. Спочатку здивувався від того, що звернув на нього увагу. Потім збагнув чому — на годиннику було о пів на дванадцяту. З одного боку, чому б дитині і не прогулюватися містом у зручний для неї час. З іншого — якось незвично це виглядало.
Нещодавно побачив у центрі Рівного хлопчика років семи. Спочатку здивувався від того, що звернув на нього увагу. Потім збагнув чому — на годиннику було о пів на дванадцяту. З одного боку, чому б дитині і не прогулюватися містом у зручний для неї час. З іншого — якось незвично це виглядало. Ніби зарано ще хлопчику товктися до пізньої ночі поблизу цілодобових генделиків із пивом та горілкою. Встигне ще. Потім згадав, що є на цей рахунок постанова якась. Знаєте, наша міська влада періодично приймає постанови, яких ніхто не виконує. Не тому, що постанови погані, а тому що виконати їх неможливо. Як простежити за тим, щоб діти до певного віку не ходили вулицями без дорослих? А може, та дівчинка поруч живе? А може, той дорослий із дитиною вже йти не може із відомих причин? Де на це все закони? І головне — де тих законів та постанов виконавці? Ну спробував би я звернутися до міліції, аби з'ясувала, що отой хлопець семи років на Соборній робить об одинадцятій тридцять. Де б я ту міліцію шукав? І як би затримав того хлопчика? Силою? А чи маю я на це право? І взагалі, на що я реально маю право о пів на дванадцяту, якщо не п'яний? Це усе не довільний потік свідомості автора. Це реакція на те, що такий-сякий порядок довкола нас забезпечуємо ми самі. Забезпечуємо тим, що цього порядку не порушуємо. Не постанов чи указів, законів чи розпоряджень, а просто нормального порядку людського життя, як більшість із нас його розуміє. Бо що ті постанови? Ніщо. Тільки розписка влади у своїй безпомічності. Читали про те, що вантажівкам знову заборонили їздити дорогами у денний час? Насправді це не заборона ніяка. Це визнання того, що дорогами нашими їздити неможливо. Немає цих доріг. Дуже небідні керівники дорожніх служб є. А доріг немає. Лише безглузді постанови. Тому що нормальний водій, який знає свої права, покаже статтю Конституції щодо свободи пересування. Згідно з цією статтею ніхто не може обмежити цю його і нашу свободу. Ані вдень, ані вночі. Інша справа, що довести це своє право ще слід зуміти. Бо правосуддя, так само, як і доріг, у нас теж немає. Зате судді, прокурори та інші є. І теж, як виглядає, зовсім не бідні. Стоп! Я здогадався! Я знаю тепер, що той хлопчик на нічній вулиці робив. Цей першокласник, навчившись читати, напевно, вперше у житті прочитав Конституцію. І одразу ж пішов реалізовувати своє право на вільне пересування. І його, я сам бачив, ніхто на вулиці не зупиняв. То нехай йому пощастить. Нехай він завжди вільно користується своїми правами і ніхто цих його прав ніколи не порушує. Скажете, що це неможливо? А ви ні про що не мріяли у сім років? Отож. Тож не заважайте дитині. Бо вона, може, і своє право на свободу слова почати реалізовувати. А у Конституції не вказано, якого саме слова.
