Що не кажіть, а жити зручніше за розкладом. Коли точно знаєш, що тебе очікує зранку, в обід, ввечері, вночі… Ну і, звичайно, завтра, післязавтра, за тиждень, місяць і далі. Коли вже не зовсім точно, то хоча б приблизно. Щодо днів, що минають, тут усе зрозуміло: три празники в гості… А потім доведеться-таки братися до роботи. А так не хочеться. Ви звернули увагу на те, що кількість свят у нас в останні два десятиліття невпинно збільшується? З'являються нові й нові, які зовсім не заважають старим. Тому в нас вже давно не лише два Різдва та два нових роки, а й два дні армії та міліції.
Що не кажіть, а жити зручніше за розкладом. Коли точно знаєш, що тебе очікує зранку, в обід, ввечері, вночі… Ну і, звичайно, завтра, післязавтра, за тиждень, місяць і далі. Коли вже не зовсім точно, то хоча б приблизно. Щодо днів, що минають, тут усе зрозуміло: три празники в гості… А потім доведеться-таки братися до роботи. А так не хочеться. Ви звернули увагу на те, що кількість свят у нас в останні два десятиліття невпинно збільшується? З'являються нові й нові, які зовсім не заважають старим. Тому в нас вже давно не лише два Різдва та два нових роки, а й два дні армії та міліції. Та я не про те. Ну що той один святковий день, коли так приємно залягти на тиждень-другий вдома чи засісти за столом на той же період, чи відправитися у гості… Чекати нагоди довго не доведеться. Вже другий десяток років наприкінці зими до нас приходить епідемія. І немає значення, чого саме епідемія. Чи то грипу, чи то чогось нового-старого, яке тепер називають складним скороченням на літеру Г. І цього року ця епідемія теж неодмінно буде. Її прихід буде зумовлений не температурою повітря, не вірусами, не санітарним станом приміщень. Епідемія прийде тому, що, по-перше, вся наша освіта звикла закриватися у лютому "на карантин" довжиною до двох тижнів; по-друге, вся наша аптечна торгівля вже завезла ліки, які має нам продати, і навіть порахувала гроші, які на цьому заробить. Тепер прикиньте, скільки серед нас тих, хто або сам вчиться, або вчить когось, або має в родині когось із тих, хто навчається чи навчає. Вийде дев'яносто відсотків народу. Усі вони чекають тої епідемії. А коли чогось дуже сильно очікуєш, воно завжди неодмінно прийде. І якщо в інший час легке погіршення настрою, головний біль чи втому ми пояснювали чимось іншим, то у лютому причина буде для усіх одна — епідемія. Як наслідок, усі підуть до аптек та поліклінік, а радісні керівники навчальних закладів оголосять довгоочікуваний карантин. Як ще без нього у лютому? Навіщо я пишу про це на початку січня? Тому що люблю порядок. Для порядку пропоную ввести щорічний лютневий карантин до офіційного календаря. Днів так на десять. Поки не настануть день усіх закоханих, а за ними "статеві" свята 23 лютого та 8 березня. На Майдан я заради цього, звісно, не піду. Тому що заздалегідь упевнений, що всі мене у цьому підтримають. То коли ж вже настане ця епідемія?
