За що?

988 0

Ми у соцмережах:

У столиці побили нашого Юру. Побили, як і належить, під численні відеокамери, щоб ніхто не сумнівався у тому, як сильно Юра постраждав за правду. Ми і не сумніваємося. Але віримо у те, що незабаром Юра повністю одужає. Справді, що таке удар по пиці порівняно з букетом смертельних хвороб, якими Юра страждав у перші місяці свого ув'язнення. Але ж він ті хвороби подолав і знову став до боротьби! І тепер знову стане, не сумнівайтеся. Одне лише запитання непокоїть у цьому контексті. За що? Не за що побили Юру, тут усе ясно. У нас міліція може побити кожного і завжди буде за що. Так було завжди, навіть коли сам Юра цю міліцію очолював. Так є і тепер. Тому мене цікавить інше — за що нам усім слід страждати і боротися? Не проти кого — тут усе ясно. Злочинний режим і все таке інше.

У столиці побили нашого Юру. Побили, як і належить, під численні відеокамери, щоб ніхто не сумнівався у тому, як сильно Юра постраждав за правду. Ми і не сумніваємося. Але віримо у те, що незабаром Юра повністю одужає. Справді, що таке удар по пиці порівняно з букетом смертельних хвороб, якими Юра страждав у перші місяці свого ув'язнення. Але ж він ті хвороби подолав і знову став до боротьби! І тепер знову стане, не сумнівайтеся. Одне лише запитання непокоїть у цьому контексті. За що? Не за що побили Юру, тут усе ясно. У нас міліція може побити кожного і завжди буде за що. Так було завжди, навіть коли сам Юра цю міліцію очолював. Так є і тепер. Тому мене цікавить інше — за що нам усім слід страждати і боротися? Не проти кого — тут усе ясно. Злочинний режим і все таке інше. Просто виходить так, що режим у нас чомусь завжди злочинний. Вже третій десяток років. То може настав час замислитися? За що нині бореться наш народ? За що потерпають люди на майданах? Хто може відповісти на ці запитання? Політиків не пропонувати. Тому що поміж ними немає різниці. Хто пояснить мені, у чому різниця між "кличкізмом" і "яценюкізмом"? Між "тягнибокізмом" і "луценкізмом"? Ніхто не пояснить! Тому що різниця між політиками та їхніми партіями не в тому, як вони виглядають зовні, якою мовою спілкуються, які прапори носять і які свята відзначають. Різниця у тому, за що вони борються, прагнучи влади. Поки що видно лише боротьбу за впливові посади. А ми тут до чого? Хто пояснить мені, що зміниться у моєму житті від того, що тим чи іншим міністром стане не донецький, а львівський чи житомирський? Не думайте, що це усе дуже складно. Навпаки — все дуже просто. Політична партія, якщо це насправді партія, повинна мати чітку економічну програму: які мають бути форми власності, кому мають належати земля та решта природних багатств, як має формуватися бюджет, якими мають бути податки, якою має бути освіта та медицина і так далі. Таких програм може бути декілька. І жодна з них не може мати всенародної підтримки. Бо інтереси у всіх різні. У робітника металургійного комбінату і "підприємця" на міському ринку інтереси різні. У лікаря та власника ковбасного цеху інтереси різні. У держслужбовця і водія маршрутки інтереси різні. Вони не можуть голосувати за одну партію. Якщо ж голосуватимуть, то держслужбовець буде водночас і підприємцем. Пам'ятаєте, як Юрина дружина раптом стала успішним менеджером зв'язку і заробила кілька десятків мільйонів саме тоді, коли Юра був міністром? Це сталося не тому, що Юра поганий, а тому, що усі так роблять. Юрі все одно, від якої партії пхатись до влади. І усім його нинішнім і колишнім побратимам теж все одно. І не побратимам теж. А так бути не повинно. Інакше за будь-якого завершення нинішньої революції у нас згодом знову настане злочинний режим. Скажете, що тепер не час про це говорити? Навпаки — саме тепер і слід визначатися з тим, за що саме ми боремося. За що готові бути побитими. Звісно, справжні партії, які б системно і послідовно захищали інтереси певних частин населення, водночас утворити неможливо. Це справа не одного року і не одного десятиліття, два з яких ми вже втратили. Але починати треба вже зараз. Я не вірю політикам, які виступають за усе добре проти усього поганого. Я хочу бачити політиків, які здатні довести, яким чином можна досягти того чи іншого результату і якій частині народу цей результат буде вигідний. Після чого подумаю, чи вигідно це мені. А вже потім зроблю свій вибір. Інакше не буває. Справедливе для усіх суспільство буває лише у книжках. У житті воно неможливе. Заважають люди, у кожного з яких своє уявлення про справедливість. Людей з близькими уявленнями слід об'єднати. І щоб очолити це об'єднання, синців від міліцейських побоїв замало. Занадто багато у нас людей з такими синцями.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також