Оце причепилися до президентської декларації про доходи. Ніби забагато він отримав гонорарів за свої книжки. Що таких грошей, мовляв, не заробляють усі письменники України разом узяті. Що такі гонорари — це корупція у чистому вигляді. І багато чого іншого почали писати і говорити. І дарма. Тому що не Янукович винен, що наших письменників дуже мало хто знає і ще менше читає. Коли у телевізорі виступає письменник, який отримує за свої романи менше, ніж перукар за свої стрижки, хочеться послухати перукаря. Бо він, судячи з усього, знає життя краще за того романіста, чиї романи невідомо хто читає. Скажете, що Януковича зовсім ніхто не читає? А може, не варто судити по собі? Може, це зовсім не так і у книгах глави нашої держави є багато цінних і розумних думок.
Оце причепилися до президентської декларації про доходи. Ніби забагато він отримав гонорарів за свої книжки. Що таких грошей, мовляв, не заробляють усі письменники України разом узяті. Що такі гонорари — це корупція у чистому вигляді. І багато чого іншого почали писати і говорити. І дарма. Тому що не Янукович винен, що наших письменників дуже мало хто знає і ще менше читає. Коли у телевізорі виступає письменник, який отримує за свої романи менше, ніж перукар за свої стрижки, хочеться послухати перукаря. Бо він, судячи з усього, знає життя краще за того романіста, чиї романи невідомо хто читає. Скажете, що Януковича зовсім ніхто не читає? А може, не варто судити по собі? Може, це зовсім не так і у книгах глави нашої держави є багато цінних і розумних думок. Скажете, що сам Янукович тих книжок не писав? А хто у цьому сумнівається? Хто це заперечує? Аби писати книжки за підписом президентів, в усіх країнах є спеціальні люди, які грамотно, а інколи навіть цікаво викладають думки автора, навіть ті, які у нього і не з’являлися. І це не просто нормально, це дуже добре. Мені самому довелося свого часу брати сотні інтерв’ю в дуже відомих і не дуже відомих людей. І мені за ці інтерв’ю завжди лише дякували. Бо диктофон чи блокнот я тримав лише для антуражу, а сам просто розмовляв із людиною, намагаючись зрозуміти хід її думок. А потім викладав ці думки так, аби їх було цікаво читати. Не раз було, що герої інтерв’ю дякували мені саме за ті слова, яких вони на говорили. Так і казали, що правильно написано, що вони саме так і думають, тільки викласти ці думки не вміють. Із президентами приблизно так само. Нині вже не секрет, хто писав свого часу книжки, що виходили за авторства Леоніда Брежнєва. Ті самі книжки, які навіть встигли внести у шкільну програму в рамках «позакласного читання». Гадаю, внесли б і в основну програму, якби автор прожив трохи довше. Але те, що книжку Брежнєва «Мала земля» вивчали у школі разом із Пушкіним та Шевченком, є історичним фактом. І поки міністр Табачник не вніс книжки Януковича до шкільної програми, претензій не може бути жодних. Інша справа, якби шкільних вчителів примусили розтовкмачувати дітям на уроках мудрі думки Віктора Федоровича, а книжками його за державний кошт забезпечили б кожного школяра та студента. Скажете, що усе це попереду? Що «твори» Януковича незабаром вчитимуть у школах наші діти та онуки? Коли так станеться, то хіба «письменник» буде у цьому винний? Будемо винні ми усі. Ще раз згадаймо «Малу землю» та інші книжки Брежнєва, за якими почали було ставити спектаклі, опери і навіть балети. Закінчилися часи його правління і книжки ці стали нічого не варті. Ну зовсім нічого, навіть за п’ять копійок на базарі не продаси. Із нашим автором книжок усе набагато простіше, ніж із Брежнєвим. Нам на треба чекати, поки Віктора Януковича не стане, хай буде здоровий! Просто слід нормально проголосувати на наступних виборах. Щоб мудрість згаданих книжок не пішла занадто глибоко. Хоча той, хто буде після Януковича, теж книжки писатиме. Не сумнівайтесь. І останнє. Я особисто із задоволенням прочитав би книгу Януковича. Не одну з тих, що видані-перевидані за мільйонні гонорари, а справжню. У якій би автор написав усю правду про своє життя. Упевнений, що гонорар за таку книжку вийшов би ще більший. А може, ще буде така книжка. Слід лише зробити так, щоб у автора з’явилося для її написання багато вільного часу. Хіба ми не можемо йому у цьому допомогти? Тоді вперед, і нема чого чужі гонорари підраховувати.
