Аби спробувати зрозуміти, що має означати припинення мовлення футбольними телеканалами Рината Ахметова, слід згадати історію їхнього виникнення, яку вже усі забули, якщо взагалі знали. Отож на початку двотисячних місцевий телеканал «Україна» (???), який до цього транслювався лише на Донецьку область, отримав ліцензію на мовлення по всій Україні. Власник каналу, яким несподівано виявився Ринат Ахметов, запросив іноземних менеджерів, поставивши завдання вивести «Україну» до числа провідних українських телеканалів.
Менеджери взялися за роботу, і рейтинг каналу почав зростати. Внаслідок чого одного прекрасного дня у програмі не знайшлось місця для трансляції матчів футбольної команди «Шахтар», яка теж належала Ахметову. Це викликало з його боку, м’яко кажучи, нерозуміння. І якби каналом «Україна» керували тоді українці, то вони б з переляку повернули футбол у програму, а канал так і залишався би там, де і був.
Найняті іноземці Ахметова не боялися і тому спокійно пояснили, що під час матчів «Шахтаря» народ переключається на інші канали і нема на це ради. Тому слід вибирати – або рейтинг, або «Шахтар»! Саме тоді і саме тому з’явилася ідея створення чисто футбольного телеканалу, де матчі «Шахтаря» можна буде показувати хоч цілодобово. Ідею швидко втілили у життя. Заснували один футбольний канал, другий, третій… Закупили дороге сучасне обладнання, облаштували просторі студії, найняли і вивчили професійних операторів, інженерів, режисерів, коментаторів…
Одна біда – усі вони були українцями. Тому ніхто з них так і не наважився сказати Ахметову, що він викидає гроші на вітер. Що аудиторію окремих футбольних трансляцій не можна навіть обчислити, настільки її мало. Навпаки – на футбольні телеканали не шкодували грошей, розраховуючи швидко зробити їх монополістами. Щоб українці дивились футбол винятково очима власника «Шахтаря».
І не лише футбол – після звільнення згаданих вище іноземців телевізійна група Ахметова прагнула монополізувати чи не все українське телебачення! Не вийшло…
Така вже у нас країна. Не приживаються у нас диктатори та монополісти. Попри шалений тиск, футбольним каналам Ахметова так і не вдалося монополізувати показ українського футболу. А грубі гроші, заплачені за право показу Ліги чемпіонів, аж ніяк не «відбивалися» за рахунок реклами та абонплати за трансляцію у кабельних мережах.
В останні роки було очевидно, що Ринат Ахметов помітно охолонув до футболу. Його телеканали не стали платити за Лігу чемпіонів та інші дорогі трансляції, поступившись більш амбітним конкурентам. Як наслідок, згортання дорогого проєкту футбольних телеканалів було лише справою часу. І цей час настав. Тепер вже ніхто не прагнутиме змусити нас дивитися футбол «очима Ахметова», хоча це прагнення виглядало місцями досить цікаво. Сподіваюсь, що колеги, які працювали на цих каналах, знайдуть собі гідне місце продовження кар’єри. Який із цього всього висновок? Телевізійних «футболів» тепер вже немає. А футбол залишається, куди він подінеться?
Микола НЕСЕНЮК.
