Вперше я побачив його влітку 1994-го у довгому коридорі редакції вже давно неіснуючої газети. У цій газеті Дмитро Гордон публікував тоді свої інтерв’ю зі знаменитостями різного штибу. Звісно ж, на русскам язикє – українською у тій редакції розмовляли хіба що прибиральниці. Фішкою згаданої газети була оригінальна манера видавати чужі статті за майже свої. Жодного посилання на джерело публікації у тій газеті не було. Натомість десь у другому-третьому абзаці у дужках зазначалося (пишет газета «Ізвєстія»).
Зрозумівши прийом відносно молодий ще тоді Гордон започаткував власну газету, яка майже наполовину складалася із публікацій, «запозичених» вказаним вище чином в інших виданнях, ясна річ, що російських. Публікації були в основному про знаменитостей радянських часів або вже нових російських. Тоді там була єльцинська свобода і ці публікації інколи були справді цікавими. А головне – регулярно і послідовно вбивали у голову читачів усвідомлення того, як добре було колись в СРСР, де все було краще ніж тепер і всі «гаварілі па чєлавєчєскі».
Працюючи у цій «золотоносній» ніші, Дмитро заробив тоді багато грошей і завів тисячі знайомств. Про те, що його видання вперто тягнуло українців назад до СРСР, а точніше до того, що від нього залишилось після 1991-го, ніхто тоді не думав. Можливо, саме тому упродовж перших десятиліть незалежності аж до 2014 року більшість українців, коли вірити соцопитуванням, були проти вступу нашої країни до Євросоюзу та НАТО. А потім було вже пізно.
Після 2014-го колись суперпопулярна газета, яка на той час звалася вже «Бульвар Гордона» почала стрімко втрачати аудиторію. Чому «Бульвар» змінив назву? Історія, про яку сам Гордон воліє не згадувати, була досить проста. Російським виданням набридло спостерігати як київська газета непогано продається завдяки російським публікаціям, які вміщуються без згоди авторів та видавців і, ясна річ, без оплати. На Гордона подали до суду, вимагаючи компенсувати збитки. Той не розгубився і створив нову газету, змінивши назву. Прийом не новий. Я сам за десять років до Гордона теж змінював назву газети «Рівне вечірнє» аби уникнути багатомільйонних позовів з боку одного дуже ображеного політика.
Та не будемо відволікатися. Зробимо висновок про наслідки діяльності «Бульвару», який десятиліттями засирав мізки значної частини українців пропагандою щасливого життя в СРСР. Висновок простий – в СРСР більшість українців так і не захотіла. А ті, що захотіли, сидять тепер тихо. Ну а Гордон тепер – перший патріот!
Микола НЕСЕНЮК.
