Нещодавно уздовж автомобільних доріг почали ставити на видноті фанерні макети міліцейських автомобілів. Згодом до макетів додали справжні автомобілі, тільки старі і порожні. Видно, списані з балансу. Навіщо це було зроблено? Яка світла голова у відомстві постійно тверезого міністра Луценка додумалась ставити уздовж доріг макети міліцейських машин? Водії, вони хоч і не академіки, але розумніші за горобців на городі, яких споконвіку опудалами лякали. Навіть найпростіший водій знає, що просто так на видноті наш міліціонер ніколи стояти не буде. Хіба що коли дорогою має проїжджати якась «шишка».
Нещодавно уздовж автомобільних доріг почали ставити на видноті фанерні макети міліцейських автомобілів. Згодом до макетів додали справжні автомобілі, тільки старі і порожні. Видно, списані з балансу. Навіщо це було зроблено? Яка світла голова у відомстві постійно тверезого міністра Луценка додумалась ставити уздовж доріг макети міліцейських машин? Водії, вони хоч і не академіки, але розумніші за горобців на городі, яких споконвіку опудалами лякали. Навіть найпростіший водій знає, що просто так на видноті наш міліціонер ніколи стояти не буде. Хіба що коли дорогою має проїжджати якась «шишка». А так — лише у кущах стоять чи ще десь ховаються. Аби потім вийти і зробити королівський жест смугастою паличкою. Бачили б вони себе збоку! Всі вони, хоч молоді і худі, хоч більш досвідчені із черевцями, за якими черевиків не видно, піднімаючи паличку, відчувають себе у цю мить володарями людських доль, королями, імператорами. Ну подумайте лише: він підняв паличку — і громадянин або група громадян має зупинити своє авто, перелякано пригадуючи, що ж вони порушили? І плювати ті сержанти та лейтенанти хотіли на необхідність пояснювати причину зупинки. Які пояснення — хочу і зупиняю. Я тут хазяїн! Де тут? У кущах, де іще? З постовими міліціонерами те ж саме. Я оце уявив собі, аби у Рівному на центральній вулиці від кооперативного технікуму до пивзаводу через кожні чотириста метрів стояв міліціонер. Усього шість постів — на повороті на Млинівську, на повороті на Міцкевича, на повороті за театром, на початку і в кінці шляхопроводу і, нарешті, на повороті на Дворецьку. Оцих шістьох сержантів вистачило, аби постійно тримати у порядку увесь центр міста. Контролювати геть усіх. І тих, хто їде, і тих, хто йде. Щойно хтось або правила руху порушив, або громадський порядок, постовий порушника або сам затримує, або викликає мобільний патруль, який має їздити чи стояти десь поруч. І все! Хіба складно до цього додуматися? Тим більше, що так колись і було? Та колись порядок був. Міліції боялися, міліцію поважали. Чому, гадаєте, вони тепер по кущах переховуються? Тому що бояться. Бо ж порушник може і послати подалі, і по писку дати. Тож спочатку слід упевнитися, чи той це порушник, який не пошле. А вже потім виходити із засідки. Деяких рівнян наша міліція боїться більше, аніж власних генералів. І ці рівняни, знаючи про це, полюбляють демонстративно поставити свої «круті тачки» посеред вулиці і, не поспішаючи, щось між собою балакати. Скільки разів бачив такі сцени, і щораз довкіл не було жодного міліціонера. Ну виходило у них так. Якраз у іншому місці вони були зайняті нелегкою своєю службою. Якби пости були через кожні чотириста метрів, міліція мала хоча б зробити зауваження знахабнілим «господарям життя». Власне, яке там зауваження, коли міліцейських зверхників, якщо вони не у формі, від тих нахабних «крутеликів» зовні і не відрізнити. Чомусь здається, що не лише зовні. Однакові вони практично в усьому. Ті ж самі особняки, побудовані невідомо на які гроші, ті ж самі «тачки», на які їм треба три роки зарплату відкладати, не пивши і не ївши… Та що це я справді? Відкриття зробив чи що? Не для того пишу, аби нагадати про очевидне. Просто здається мені, що за опудалами міліцейських машин дійде черга до опудал самих міліціонерів. Не треба цього робити! Поламають, зіпсують, понаписують усякого. Замість опудал живих міліціонерів хотілося б бачити. На посту. На видноті. Як захисників порядку і спокою, а не як опудала.
