Щораз потрапляючи за кордон, намагаюся збагнути, чим саме ми від них відрізняємося. Я про західний кордон, якщо хто не зрозумів.
За майже тридцять років, що минуло відтоді, як нас почали вільно випускати за межі рідної країни, змінилося практично все. Попервах там все було не так: від одягу людей та марок авто на вулицях до асортименту доступних товарів і послуг. Тепер же у нас практично все однакове: від одягу та авто до товарів і послуг. Щось у нас дешевше, щось у них, але здивувати нашу людину чимось закордонним вже практично неможливо. Чим же тоді ми від них відмінні? Я не про масове вживання горілки — очевидні речі не обговорюються. Хоча молоде покоління українців бухає за кордоном вже не так відчайдушно, як їхні однолітки двадцять років тому. Отож мені здається, що я знайшов розгадку. Наша головна відмінність від європейців у тому, що наша людина постійно прагне підкреслити свій статус. Українець, у якого завелась зайва копійчина, має усім це продемонструвати. А як? Золоту шапку чи штани на вулицю не вдягнеш — або заберуть, або засміють. Залишається одне — ходити та їздити там, де це заборонено. Усім заборонено, але не мені, багатому та впливовому! І що цікаво, саме наше життя для цього якнайкраще пристосоване. За кордоном як? Коли стоїть знак, що не можна йти чи їхати, то це означає саме те, що цього робити не можна. Інакше або нікуди не зайдеш і не заїдеш, або зайдеш чи заїдеш не туди. Плюс будеш звідти з ганьбою виведений та оштрафований. Тому за кордоном усі без винятку ходять і їздять там, де це дозволено. Звісно, за винятком спеціальних випадків, коли вулиці або дороги перекривають з нагоди якоїсь події чи якогось лиха. Що в результаті? В результаті усі однакові. Він бідний і скромний, а ти багатий та пихатий. І ви йдете чи їдете поруч як рівні. І що це, скажіть, за життя? Навіщо тоді працювати, ризикувати, ночі не спати, тюрми боятися? Щоб ходити і їздити як усі? Нам таке не треба! Саме тому в нас заборонні знаки чи огорожі з'являються у найнесподіваніших місцях і невідомо для чого. Власне, чому невідомо? Саме для того вони у нас існують, щоб багатий та «крутий» міг на ці заборони начхати і тим показати себе усім! Наприклад, поставити авто посеред пішохідної доріжки, щоб усі це авто оминали, одночасно оцінюючи його вартість і заздрячи власнику. Бо йому все можна! За західним кордоном цього усього немає в принципі. Тому наші багатії почуваються там неоціненими і невизнаними. І що? Нічого — повертаються додому. Звідти, де найзручніше — для усіх, туди, де найзручніше — лише для них! Щоправда, у нас їх часом збирається занадто багато на квадратний метр і вони починають розбиратися між собою, хто крутіший. Але це вже інша тема.
