У понеділок корейська прокуратура видала ордер на арешт керівника компанії «Самсунг» на прізвище Лі, якого звинувачують у тому, що той опосередковано дав хабара президентці Кореї.
Як ви гадаєте, заарештують цього пана чи він спокійно виїде за кордон, поки прокурори готуватимуть папери і передаватимуть їх виконавцям? Чому ні? Ми ж знаємо, що компанія «Самсунг» є одним із світових лідерів, оперує сотнями мільярдів і є на кілька порядків багатшою за державу, в якій ми процвітаємо, перепрошую, боремося з корупцією. Так може думати наша людина, яка звикла, що у нас якщо і саджають, то лише дрібних «шісток», причому ненадовго. А насправді «велика риба» нічого у нас не боїться. Навіть принципового і непідкупного генпрокурора, не кажучи вже про такого ж принципового і непідкупного керівника СБУ. А що у Кореї? Ця країна, попри шалену економічну потужність, наскрізь корумпована не гірше за нашу. Різниця лише у тому, що у Кореї упійманих корупціонерів реально саджають на серйозні терміни. За останні десятиліття там двічі, здається, посадили колишніх президентів, коли потім розібралися з їхніми справами. Якщо не помиляюсь, ті президенти досі сидять. У нас не сидить ніхто. Найбільші розкрадачі або живуть за кордоном на те, що накрали, або засідають у Верховній Раді, або вчать нас як треба жити. Як наслідок маленька Корея, де суцільні гори і, окрім рису, нічого не росте, продає нам за шалені гроші пластикові електронні штамповки, а ми, щоб ці штамповки купити, продаємо усе, що дала нам щедра природа — від лісу та бурштину, і усе те, що ми завдяки цій природі виробили — від металу до пшениці. Я вже згадав, що корейці люблять гроші не менше за нас і теж хочуть їх мати побільше і бажано надурняк. Різниця лише в тому, що окрім бажання мати гроші, корейці ще схильні до порядку. Хто служив у війську за часів московської окупації, добре пам'ятає численних корейців, предків яких Сталін переселив до Узбекистану. Імена у тих корейців були наші, а прізвища їхні. У мене був такий приятель Діма Цой, який разом із співвітчизниками відзначався винятковою дисциплінованістю, хоча випити задурно не відмовлявся. Якби хто тоді сказав, що ці корейці виготовлятимуть для нас усе, від телевізорів до автомобілів, ні за що би не повірив. Запитаєте, чого це я раптом про корейців? А про кого? Взагалі я збирався написати про заступника обласного прокурора, якого ще влітку з помпою затримали у Рівному в «бурштиновій справі». Але писати немає про що. Тому що навіть корейцю зрозуміло, що той заступник прокурора — ніхто, що він лише маленька деталь ланцюжка, який іде (досі йде, не сумнівайтеся) аж до перших осіб нашої держави. Яких? А хто ж нам скаже? Ми ж не Корея, де заарештовують не дрібного дилера «Самсунга», а одразу найголовнішого. Тому в тій Кореї все відбувається досить цікаво і прогнозовано — питання лише, на скільки того самсунгівця посадять. У нас же — нічого цікавого. Кажуть, що «йде слідство», що слід почекати. Років так із триста. Чи не так, пане генпрокуроре?
