Завжди було цікаво — чому ми не такі, як усі? Не такі, як європейці та американці, хоча живемо поряд, виглядаємо цілком схоже — часом не відрізниш. У старі часи було простіше — наша дивакуватість, якщо не сказати більше, вкладалася у просту формулу: найбільше комуністичне свято річниці «Великого Жовтня» ми відзначали у листопаді.
І все решта у нас було так само. Минуло майже тридцять років, про «Великий Жовтень» вже давно забули, а ми залишились такі самі непутящі. У чому причина? У тому самому — увесь світ спочатку святкує Різдво, а потім Новий рік, а ми навпаки. Пояснити це іноземцям неможливо — вони сприймають це приблизно як весілля після похорону, бо такого не може бути. Ну звідки тим іноземцям знати, що майже півстоліття нас вчили, що напередодні Нового року слід напитися горілки, причому напитися до безпам’ятства. А коли прокинешся невідомо де — буде тобі щастя! Що цікаво — люди повірили! Стали мільйонами ходити до лазні 31 грудня, а потім напиватися горілки. Рік пили — щастя не прийшло, два пили — його немає, три пили — те ж саме. Тоді народ вирішив, що отак напитися — це і є щастя. Так і жили, аж поки до нас не повернулися звичаї дідів-прадідів. Із постами, колядками, щедрівками… Повернулися ці прадавні традиції, подивилися — а місце зайняте! Замість облагороджених постом і молитвою українців побачили перед Різдвом червоні від тижневої пиятики мармизи… А що ви хотіли? Усі так роблять! Усі на Новий рік випивають, закушують, танцюють і співають. Але в усіх це відбувається вже після Різдва, після того як люди тихо вдома відзначили Боже Народження… Весь цивілізований світ гуляє з 25 грудня до 1 січня, після чого повертається потроху до роботи. Ми ж гуляємо увесь час. Тепер ось чесна влада зробила нормальне Різдво вихідним, залишивши старе теж неробочим святковим днем. Ну не буває так! Не може бути два Різдва у державному масштабі! І кому я про це нагадую? Вам, мої читачі, які вже звикли до вітань із Новим роком та Різдвом, а не навпаки? Яким все одно, за великим рахунком, що святкувати, аби святкувати! Які хочуть одразу і комунізму, й капіталізму. Що цікаво: усі ви знаєте, що так не буває. Але все одно хочете. Бо живе у кожному з вас комуністична казочка про лікаря, який напився горілки під Новий рік і зустрів своє щастя! Так хочеться, щоб це було правдою! А щоб було — треба напитися. Без цього ніяк!
Микола НЕСЕНЮК.
