Останнім часом дивитись телевізор, читати газети, слухати радіо стало неможливо. Таке враження, що всі тільки й думають, за кого б їм краще проголосувати через кілька тижнів. Тиск на свідомість такий сильний, що навіть сльозоточива героїня тисячної серії тисячного серіалу, здається, скаже зараз, що кохати слід «не так». Те ж саме і численні Маші та Саші, що нудяться в російських реаліті-шоу, здається, вже готові перейти з обговорення всяких дурниць на те, що «Україна у нас одна». Та це так — враження. Життя — воно не в телевізорі чи в газеті, а довкола нас.
Останнім часом дивитись телевізор, читати газети, слухати радіо стало неможливо. Таке враження, що всі тільки й думають, за кого б їм краще проголосувати через кілька тижнів. Тиск на свідомість такий сильний, що навіть сльозоточива героїня тисячної серії тисячного серіалу, здається, скаже зараз, що кохати слід «не так». Те ж саме і численні Маші та Саші, що нудяться в російських реаліті-шоу, здається, вже готові перейти з обговорення всяких дурниць на те, що «Україна у нас одна». Та це так — враження. Життя — воно не в телевізорі чи в газеті, а довкола нас. Життя інколи не дуже привабливе. Співгромадяни наші вперто не хочуть масово перейматися політичними програмами, настійливо продовжуючи, наприклад, «не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху» втрапляти в смертельні автокатастрофи. Не кажучи вже про елементарні крадіжки та заподіяння смерті близьким родичам з допомогою предметів повсякденного вжитку. Ну можна було б почекати трохи, так ні — торгують, знижують та підвищують ціни , обманюють інвесторів. Словом, ніякого відчуття політичного моменту. Не у торговців відчуття і не у вбивць побутових. А у тих самих політиків. Ну чому було б не довідатись, якому саме політичному блоку симпатизує той тихий мужичок, який власну дружину на вулиці Київській холоднокровно зарізав? Запитати його, за кого б він голосував, якби намір зарізати на смерть свою благовірну прийшов до нього трохи пізніше, вже після 26 березня. Уявляєте сенсацію — не просто так злочинець, а політичний. Не інакше як після ознайомлення з програмою блоку такого-то зважився він на смертельний гріх, який наше гуманне правосуддя оцінить років так у дванадцять. Скажете, що дурниці я тут пишу, що не можна змішувати горе людське, трагедії та драми справжнього життя з тою клоунадою, яку по телевізору щодня перед виборами показують. Що життя — це не вибори, де все можна згодом повернути навпаки. У житті так не буває. У житті якщо втратив щось, то вважай, що назавжди. Якщо здобув, то охороняй пильно. Бо в житті все всерйоз, без іграшок. А як відрізнити? Чи справді тобі погрожують смертю, чи це просто передвиборчий прийом? Чи щиро зізнаються тобі в коханні, чи це є частиною передвиборчої технології? Це я до молодих звертаюся. Перевірте, шановні дами, про всяк випадок, звідки у вашого нового кавалера гроші на ресторан? Може, він їх десь у передвиборчому штабі заробив і за інерцією продовжує брехати вже в неробочий час. З тою ж метою, що й у всіх — свого добитися! Бо немає насправді паралельного життя. Все переплутано, перемішано. І ніхто не знає, коли і як слова перейдуть у діла чи навпаки. Чи не порушать вони при цьому певних статей Кримінального кодексу, чи не коштуватимуть нам дорожче, ніж ми сьогодні собі думаємо, ухиляючись від передвиборчого пропагандистського «обстрілу».
