Днями народу офіційно повідомили про завершення процедури висування кандидатів на наступні вибори. Довжина бюлетенів, а їх кожному з нас дадуть по кілька штук, вражає своїм розміром — такі собі рулончики паперу, в яких слід знайти назву потрібної партії чи блоку, аби за них проголосувати. Враховуючи, що блоки ці різні на різних рівнях голосування (всеукраїнські, обласні, районні, міські), розібратися з цим усім буде непросто навіть політично грамотному виборцю. А що казати про рахувальників? Їм же треба буде кожен рулон розгорнути, знайти в них нашу відмітку і покласти у потрібне місце.
Днями народу офіційно повідомили про завершення процедури висування кандидатів на наступні вибори. Довжина бюлетенів, а їх кожному з нас дадуть по кілька штук, вражає своїм розміром — такі собі рулончики паперу, в яких слід знайти назву потрібної партії чи блоку, аби за них проголосувати. Враховуючи, що блоки ці різні на різних рівнях голосування (всеукраїнські, обласні, районні, міські), розібратися з цим усім буде непросто навіть політично грамотному виборцю. А що казати про рахувальників? Їм же треба буде кожен рулон розгорнути, знайти в них нашу відмітку і покласти у потрібне місце. І все це під суворим наглядом зграї наглядачів над правильністю підрахунку голосів. Ну просто готовий тобі сценарій для кінокомедії. Якби це не були вибори, на яких ми будемо обирати собі владу. Сміятися будуть, звичайно. Не виборці, а ті, хто це все вигадав і здійснив. Це дитина мала може забажати побудувати башту до неба із, наприклад, сірникових коробочок. Марність цього задуму зруйнується швидко. Або коробочок не вистачить , або попадають вони, не втримавши рівноваги, або, що найвірогідніше, прийдуть дорослі й припинять дитячу гру, забравши сірники туди, де їм місце. Хто мав прийти до наших законодавців, які вигадали нам такі чудернацькі вибори? Єврокомісія яка-небудь? Так вона влади над нами не має. Ми самі вирішуємо свою долю. Захищаємо, наприклад, «ідеали майдану». Що це таке, ніхто не знає, але захищати закликають. Проголосувавши за кого треба. І нехай би хоч так було. Але ж самі «майданівці» настільки все заплутали, що вже не до ідеалів. Візьмемо нашу рідну область, в якій головні «майданівці» відчайдушно борються проти ще одного «майданівця», якого на посаду призначив найголовніший наш «майданівець». Як це все натягнути на голову нормального виборця, який стоятиме незабаром перед доленосним, як завжди, вибором із рулонами в руках? А тут ще розібратися треба. Хто виборець, а хто кандидат. Бо ж кандидатів цих стільки, скільки не було ніколи. Майже стільки, скільки виборців. У кожного свій інтерес до цих рулонів. Не кажучи вже про бізнес. До речі, про бізнес теж цікаво. Лише в нашій чи не найменшій у країні області тих рулонів буде заготовлено понад три мільйони. Той, хто ці мільйони виготовить, теж непогано заробить. Бо ж не торгуватиметься влада, замовляючи за наші гроші оті рулони. Влада наша взагалі торгуватися не звикла. Це вам не на базарі, де піди виторгуй зайву гривню. На базарі конкуренція. На відміну від політики, в основному, чесна. Як продадуть мені за мої гроші рулон (на для виборів) не тої якості, я до того продавця більше не піду. На виборах же другої спроби не буде. Щось вони там, перепрошую, підрахують, щось порозкладають і знову розсядуться на старі місця. І будемо ми їм після цього вже не потрібні. Ми самі теж забудемо вибори як страшний сон, аби повернутися до нормального життя, де рулони використовують за прямим призначенням. Можете бути впевнені, що справжні рулони неодмінно після виборів подорожчають. Розплачуватись за «рулонну демократію» доведеться, як завжди, нам. Так само, як ми розплачувались за той же «злочинний режим», «ідеали майдану» та багато іншого. Демократи ж до наступних виборів щось інше придумають.
