Українська влада зробила історичний вчинок. З наступного року кінопрокатників зобов’язують дублювати іноземні фільми (своїх немає і не передбачається) українською мовою. Щоправда, не всі й не одразу. А поступово. Під галас бізнесменів від кіно про те, що зробити кіно по-українськи страшно дорого, дуже важко і головне — непотрібно. Уявляю собі реакцію якого-небудь італійця чи іспанця, який би почув зненацька таке повідомлення. Здивований іноземець запитав би: а як у вас тепер? Хіба може бути все кіно в державі іноземною мовою? Хто був за кордоном, знає, що нині всі світові прем’єри кінофільмів відбуваються одночасно в усьому світі. Афіша кінотеатру в Рівному нічим не відрізняється від такої ж афіші в Гонолулу, Йоганнесбурзі чи Палермо.
Українська влада зробила історичний вчинок. З наступного року кінопрокатників зобов’язують дублювати іноземні фільми (своїх немає і не передбачається) українською мовою. Щоправда, не всі й не одразу. А поступово. Під галас бізнесменів від кіно про те, що зробити кіно по-українськи страшно дорого, дуже важко і головне — непотрібно. Уявляю собі реакцію якого-небудь італійця чи іспанця, який би почув зненацька таке повідомлення. Здивований іноземець запитав би: а як у вас тепер? Хіба може бути все кіно в державі іноземною мовою? Хто був за кордоном, знає, що нині всі світові прем’єри кінофільмів відбуваються одночасно в усьому світі. Афіша кінотеатру в Рівному нічим не відрізняється від такої ж афіші в Гонолулу, Йоганнесбурзі чи Палермо. Одні й ті самі картинки, одна й та сама реклама. Тільки всюди різними мовами. У нас реклама теж ніби по-нашому. А зайдеш у кіно — все навпаки. Хто винен у цьому? В тому, що вже п’ятнадцятий рік практично увесь розважальний бізнес у країні йде мовою сусідньої держави, зводячи нанівець задеклароване відродження рідної мови? В тому, що герої світового кіно говорять з нами через російського посередника? Навряд чи слід робити закиди на адресу бізнесу. Бізнесу аби дешевше, а купити вже перекладене російською американське чи французьке кіно набагато простіше, ніж перекладати самим. Винна держава, яка лише зараз, і то несміливо, здогадалася зобов’язати показувати нам іноземне кіно нашою мовою. Чому не було зробити це набагато раніше? В країні ж є тисячі дипломованих перекладачів з усіх існуючих мов, серед яких чимало безробітних чи не задоволених зарплатою. А скільки в нас є бідних акторів, які за відносно невеликі гроші готові продублювати увесь Голлівуд, все французьке, італійське та інше європейське кіно, та ще й індійців з китайцями прихопити. А з російської чому не дублювати? Якщо вже не можемо ми зняти сучасне популярне кіно, як росіяни, то давайте хоч героїв цього кіно змусимо говорити по-нашому! Чому ні? Нас же не ображає, що зірки Голлівуду говорять з нами з екрана не англійською. То чому персонажі тої ж «9-ї роти» не можуть волати з екрана по-українськи? Зміст збережеться, а ось виховний ефект буде зовсім інший. Будь-який педагог-трійочник знає, що сприйняття мистецького твору рідною мовою набагато корисніше для формування особистості дитини. Якщо ж дитина вихована на фільмах, нехай і хороших, але не рідною мовою, перевиховати цю дитину потім практично неможливо. Ми вже втратили ціле покоління дітей, які народилися і виросли в незалежній Україні. Втратили як носіїв нашої, а не чужої національної ідеї. Запитаєте, якої саме ідеї? Яка вона у нас взагалі? Не знаю. Знаю лише, що без такої ідеї ми так і будемо затурканими хохлами, яких зневажає вся Європа, не кажучи вже про братів-росіян. Аби така ідея таки визріла у суспільстві, треба з чогось починати. З того ж самого українського кіно. Чи кіно по-українськи. Немає значення.
