Інколи корисно передивлятися старі газети. Тим більше, що нині задля цього не треба копирсатися у запорошених підшивках редакційного архіву — клацнув по клавіатурі й читай собі те, що писалося рік, два, три чи десять років тому. Тож виходячи з того, що було раніше, легко передбачити наше найближче, і не лише найближче, майбутнє. Передбачити одним словом — криза!
Та чи буде це передбачення правильним? Є стара казка про звіздаря, який передбачав майбутнє за розташуванням небесних світил. Коли цар запитав його про своє майбутнє, звіздар правдиво відповів, що усі родичі царя помруть раніше за нього. За що одразу ж залишився без голови. Потім цар покликав ще одного звіздаря, який був не менш обізнаним і не менш правдивим за свого попередника. На запитання про майбутнє царя другий звіздар, навчений гірким досвідом свого попередника, відповів, що цар проживе довше за усіх своїх родичів. За що отримав щедру нагороду. Мораль цієї казочки проста — мало сказати правду, слід вміти сказати її так, аби тебе за неї не вбили, а навпаки, шанували і нагороджували. Тож давайте і ми скористаємося цим досвідом і спробуємо подивитись у наступний рік не лише правдиво, а ще й розумно. І вийде, що попереду нас очікують виключно приємні речі. Тому що навіть найстрашніша економічна криза завжди буде кращою за війну і смерть. Якщо будемо живі та, по можливості, здорові, то вже якось дамо собі раду, чи не так? А цифри бюджету, ціни на товари та курс валют — це таке… Он колись, років тридцять тому, перед кожним Новим роком усі наші громадяни, якщо вірити тим самим старим газетам, дружно рапортували про нові досягнення, про збільшення видобутку вугілля та нафти, виплавки чавуну та сталі, виробництва промислової та сільгосппродукції… А потім, відрапортувавши, бігли по магазинах шукати такий-сякий шматок їжі до святкового столу. У газетах тоді про це, щоправда, не писали. І тепер чомусь не пишуть про те, що у наших магазинах нині скільки завгодно будь-якої їжі та випивки! А також усіх можливих і неможливих промислових товарів з усього світу! Не кажучи вже про квартири, автомобілі, телевізори та усе інше. Про ліки від усіх хвороб взагалі мовчу. І тому я впевнено заявляю — у наступному році у наших магазинах та на наших базарах буде все! Хіба ж це не щастя? Скажете, що це все ще треба купити? А навіщо вам купувати це все і одразу? Ви купите те, на що у вас будуть гроші. І кожен із нас буде після цього щасливий. Хто від картоплі та ковбаси, хто від нового авто та поїздки на Мальдіви. Бо ж у кожного своє щастя, чи не так?
