Добре було за старого режиму. Коли все було за планом, за графіком точно. В тій же армії зимові шапки видавали точно 15 жовтня. День у день. Разом із зимовою білизною та верхнім одягом. І так само це все забирали 15 квітня, коли за наказом міністра оборони розпочиналася весна. І хоч доводилося часом упрівати на сонечку в теплих кальсонах чи мерзнути в одному кітелі, на душі було спокійно: нікуди та зима не подінеться, коли сам маршал наказав. Тепер у нас міністр оборони цивільний. Форму військову носить як маскарадний костюм раз на місяць, а ось недоголену бороду носить щодня. Який може бути порядок при такому міністрі?
Добре було за старого режиму. Коли все було за планом, за графіком точно. В тій же армії зимові шапки видавали точно 15 жовтня. День у день. Разом із зимовою білизною та верхнім одягом. І так само це все забирали 15 квітня, коли за наказом міністра оборони розпочиналася весна. І хоч доводилося часом упрівати на сонечку в теплих кальсонах чи мерзнути в одному кітелі, на душі було спокійно: нікуди та зима не подінеться, коли сам маршал наказав. Тепер у нас міністр оборони цивільний. Форму військову носить як маскарадний костюм раз на місяць, а ось недоголену бороду носить щодня. Який може бути порядок при такому міністрі? Яка зима з таким командиром? Із сільським господарством те ж саме. Тільки зібрались землею з нового року торгувати, як цю торгівлю знову скасували. Озима пшениця, яка з такої нагоди повилазила посеред зими і зазеленіла, теж не знає, що робити. Назад у зерно не повернешся, а до весни ще невідомо скільки. І взагалі невідомо, чи буде та весна відрізнятись від зими? Немає порядку, немає дисципліни . Сам президент, і той не зміг на лижах покататися. Не випав-бо сніг до президентського приїзду на відпочинок у Карпати. А чого тому снігу падати? Якби президент був такий, як треба, то впав би той сніг, нікуди б не подівся. Коли ж президент насправді не президент, а невідомо що, то може й без лиж обійтися. На санчатах по асфальту може покататися. Бажаючих впрягтися у ті санчата поки що вистачає. Навіть черга стоїть. Але менша, ніж та, що до прем’єра. Бо той говорить менше за президента. В смислі менше дурниць говорить. Не без того, щоб ляпнути щось недоречне. Але масштаби вже не ті. Ні про поезію, ні про науку наш прем’єр вже публічно не висловлюється. Теми вирощування козлів та виробництва яєць акуратно уникає. Дружину свою до мікрофонів не пускає. І про погоду мовчить. Про погоду тепер говорить колишній львівський міський голова. У Гідрометцентр його прилаштували після того, як на голову не переобрали. І не просто так влаштували, а найголовнішим метеорологом країни. Наш колишній міський голова теж, як не переобрали, у столиці влаштувався. У зв’язку трудиться, де раніше ні дня не працював. Але не головним, а так собі, напівсереднім начальничком. Тому, напевно, із зв’язком у нас все гаразд. А з погодою — нікуди не годиться. Думали, що нею хто завгодно може керувати? Навіть непереобраний львівський голова? Ось і докерувалися. Де та погода? Де зима? Куди тепер подіти тисячі й тисячі заготовлених на продаж обігрівачів, які народ традиційно скуповував з настанням перших морозів? Бізнес такий був непоганий. Керівники тепломереж ніколи не вмикали опалення на повну потужність одразу, як настане мороз. Чекали кілька днів. Щоб люди не витримали і за обігрівачами побігли. А потім можна і температуру в батареях підвищити. Не так щоб сильно, але підвищити. Не вийшло цього разу з цим бізнесом. Зекономив народ на обігрівачах, а також на лижах і санках. І не подумайте, що від такого безладу тільки бізнес страждає. Державним структурам теж непереливки. Дорожні служби кожної зими рапортували про те, що очистили від снігу стільки -то тисяч кілометрів і ті ж самі тисячі кілометрів тисячами тонн солі посипали. Списували на це цистернами бензин і солярку, бо спробуй перевірити, скільки того снігу з дороги вивезли! Поки мірятимеш — розтане. А сіль, у свою чергу, розчиниться. Не можна нашим дорожникам зовсім без снігу. Молять вони тепер хоча б про один снігопад. Хоч на кілька днів. Інакше доведеться красти відкрито, а це за нинішніх умов ризиковано. Бо і влада у нас тепер теж як погода. Невідомо чия. Формально ж ніби січень, а за вікном березень. Так і влада формально ніби президентська, а на практиці... Немає, коротше, порядку. Немає кому віддати наказ про форму одягу. І розгубився народ. Одні у дублянках та шубах упрівають, вірячи календарю, інші напівголі ходять, довіряючи собі, а не календарним числам. Морозиво знову купувати почали. Чому ні? В магазинах же тепер все є. Не те що раніше, коли всі товари йшли за рознарядкою і посезонно. Тепер ананаси у нас у магазині продаються цілий рік. І всі інші овочі теж. Повнісінько їх хоч у мороз, хоч у спеку. Немає на них міністра оборони.
