Є в Рівному проблема — немає куди гостей повести. Не в сенсі випити-закусити — із цим у нас все гаразд. Показати нам немає тим гостям нічого унікального.
Точніше, не було. Тепер є. Віднедавна наше місто має справжнісіньке Поле чудес без усяких лапок. Знаходиться це поле на вулиці Замковій, одразу за поворотом на стадіон посеред дерев. Там стоїть тимчасовий будиночок, де сидить сторож, який охороняє це саме обгороджене парканом Поле чудес. Точно таке саме, як у старій казочці про Буратіно. Лише замість Буратіно — ми усі. Точніше, обрані нами депутати міської ради, які вирішили закопати на тому Полі чудес кілька сотень тисяч гривень. Якщо поділити на усіх жителів міста, вийде, як у казці, по «п'ять сольдо» з кожного. Роль казкового Бармалея, який надурив міськраду, виконав наш з вами земляк, здається, на прізвище Максименко. Він попросив депутатів дати грошенят із міського бюджету, аби за ці гроші на Полі чудес відкопали скарби «замку Любомирських». І що ви думаєте? Депутати гроші дали — не свої ж, правда? Звісно, на тому полі, а там справді було футбольне поле, на якому мені у дитинстві довелось ганяти м'яча, нема і не може бути жодних скарбів. Тому що палац чи замок Любомирських було зруйновано ще сімдесят років тому, й усі «скарби» за допомогою екскаваторів та самоскидів вивезено на сміттєзвалище. Все це добре відомо, але кілька серйозних «науковців» із дуже діловим виглядом щось там копають лопаточками і чистять щіточками. Я б теж покопав і почистив за такі гроші! Сказав би, що у мене на городі скарби! Але хто ж мені повірить? Хіба що знайдеться ще один Максименко і переконає у цьому міську раду. А я вже тоді щось точно викопаю… Жартую, звісно, у мене городу взагалі немає і намірів дурити міську владу теж. Без мене є кому. А ви поки можете сходити на те Поле чудес, коли йтимете на базар чи з базару. На власні очі зможете побачити, яких із нас з вами зробили Буратінів. А потім повести туди ваших гостей з інших міст і навіть з-за кордону. Вони, ясна річ, сміятися будуть, а ми з ними теж. Бо де ще у світі є таке Поле чудес, такий Бармалей і таких двісті тисяч Буратіно?
